Справа № 22ц-2953/2010 Головуючий в І інстанції Гавриленко О. М.

Категорія 20 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

Дем’яносова М. В.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест» на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба плюс», ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності, з участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест»,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 24 червня 2008 року вжиті заходи щодо забезпечення позову та заборонено реєстрацію будь-яких правочинів щодо відчуження (закладання в заставу) будівлі кафе з більярдним залом по вулиці Цусимській, № 44в в м. Донецьку яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест» до розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест» просить ухвалу судді скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та порядку, встановленого для вирішення питання про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест», який просив апеляційну скаргу задовольнити, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати та повернути питання на новий розгляд з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Забезпечуючи позов в іншій спосіб, ніж просив позивач, суд першої інстанції виходив з того, що застосування зазначеного ним виду забезпечення позову не викликається потребою.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом в якому просив визнати недійсним договір дарування 844/1000 часток нежитлового приміщення по вулиці Цусимській, № 44в в м. Донецьку, укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба плюс» 13 лютого 2007 року, а також договори купівлі-продажу цього приміщення № 2803-01 та № 3003-01, укладені 28 та 30 березня 2007 року відповідно на товарній біржі «Кальміуська».

В червні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в якій з метою забезпечення своїх позовних вимог просив накласти арешт на спірне нежитлове приміщення.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду країни в п. 4 своєї Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, виходячи з принципу змагальності та вимог до змісту заяви про забезпечення позову, а також враховуючи те, що у зв’язку із забезпеченням позову виникає право на відшкодування завданої цим шкоди, сам заявник повинен обґрунтувати, які саме заходи забезпечення позову слід застосувати суду, а суд не має права застосовувати інші заходи.

Суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, а тому ухвала про забезпечення позову підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд, оскільки суд порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 151, 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техбризінвест» задовольнити частково.

Ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24 червня 2008 року скасувати, питання щодо забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий        

Судді