Справа № 503/1461/20

Провадження №3/503/745/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року                                                        м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

встановив :

17 серпня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 073258, згідно змісту якого 17 серпня 2020 року о 22.00 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 з номерним знаком НОМЕР_1 по вул. Соборній в м. Кодимі з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, при цьому від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи неодноразово своєчасно сповіщався належним чином з урахуванням строку, передбаченого ст. 277-2 КУпАП. При цьому, також неодноразово звертався до суду з письмовими заявами про перенесення розгляду, а саме 22.10.2020 року і 10.11.2020 року про перенесення судових розглядів призначених, відповідно, на 12.10.2020 року і 12.11.2020 року. В свою чергу дані заяви та додані до них копії медичних довідок про перебування на амбулаторному лікуванні не виключають можливість явки ОСОБА_1  на судовий розгляд, а лише підтверджують наявність відповідних складнощів викликаних отриманим ушкодженням. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що чергова неявка ОСОБА_1 на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. У зв`язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В свою чергу ст. 268 КУпАП не передбачає обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, а подані останнім заяви протягом судового провадження вказують на обізнаність особи з ходом провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.

17 серпня 2020 року о 22.00 годині ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом ВАЗ 2106 з номерним знаком НОМЕР_1 , був зупинений працівниками Національної поліції на вул. Соборній в м. Кодимі.

Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серіїОБ № 073258 (а.с.2) ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

В свою чергу, згідно змісту рапорту від 17.08.2020 року (а.с.5), ОСОБА_1 маючи зовнішні ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря у встановленому законом порядку відмовився в присутності свідків.

При цьому, до протоколу додано письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 17.08.2020 року (а.с.3-4) містять пояснення останніх про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді хиткої ходи, нерозбірливої мови, характерного запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, категоричної відмови в їх присутності від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водієм.

Водночас із цим суд звертає увагу на ту обставину, що перелік зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння наведений у протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього документах є різним як за обсягом так і за самими видами даних ознак. Так у письмових поясненнях свідків обсяг ознак є най об`ємним – чотири ознаки, а саме хитка хода, нерозбірлива мова, характерний запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. В той час як у рапорті (а.с.5) зазначено лише три ознаки, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, а в самому протоколі про адміністративне правопорушення зазначено виключно нестійку ходу та запах алкоголю з порожнини рота.

Крім зазначеного вище суд звертає увагу також на ту обставину, що протокол про адміністративне правопорушення (а.с.2) та письмові пояснення свідків (а.с.3-4) містять формулювання відмови водія згідно якої останній відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння, тобто не конкретизовано якого саме з існуючих видів огляду – на місці зупинки працівником поліції, у закладі охорони здоров`я лікарем або обох з перелічених оглядів. В свою чергу у рапорті (а.с.5) зазначено про пропозицію (прохання) пройти огляд на стан сп`яніння виключно у лікаря.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктами 2, 6-7 розділу І та пунктами 1, 6 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735від 09.11.2015 року (надалі за текстом Інструкція № 1452/735 від 09.11.2015) передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом в присутності двох свідків, або лікарем закладу охорони здоров`я у разі відмови водія пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Згідно до п. 3, 4, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі за текстом Порядок від 17.12.2008 № 1103), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 3-4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Аналіз наведених вище норм вказує на те, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, а огляд лікарем закладу охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

В свою чергу матеріали справи про адміністративне правопорушення взагалі не містять відомостей про пропозицію водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу.

Таким чином суд вважає, що під час провадження у даній справі про адміністративне правопорушення не було дотримано процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння в частині самого запропонованого водію виду проходження огляду на стан сп`яніння.

З наведених підстав обставин відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння викликають сумнів в їх достовірності, а відтак і сам факт наявності правопорушення.

Згідно ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто незобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені вище порушення, в частині недотримання інспектором поліції процедури проведення огляду щодо ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння (виду запропонованого огляду на стан сп`яніння), є беззаперечним і розумним сумнівом законності здобуття та допустимості доказів, а відтак і підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, внаслідок відсутності належного доказу винуватості особи.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 213, 221, 246-247, 268, 283-284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д. В. Вороненко