Справа № 22 – 1360/2010р.                 головуючий у 1 інстанції Бичков П.Ю.

Категорія 27                         доповідач Жданова В.С.

                У Х В А Л А

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 р.                         м.Донецьк

                Апеляційний суд Донецької області у складі :

                головуючої – судді Зубової Л.М.,

                суддів : Жданової В.С., Прокопчук Л.М.,

                при секретарі Руденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року в справі за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , третя особа : приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Соловйов Олександр Миколайович про визнання іпотечного договору недійсним, скасування виконавчого напису нотаріуса,-

                В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 23.12.2009 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним, скасування виконавчого напису нотаріуса.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Наполягає на тому, що ОСОБА_2 не мав наміру повертати гроші, які направив на погашення іншого кредитного зобов»язання.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2007 р. між банком «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління Банкук «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір  №2499Р, відповідно до якого Банк надав,  а позичальник отримав кредит в сумі 98000 грн із сплатою 15% річних з поверненням до 21.05.2022 року. У забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, за яким  ОСОБА_1 передала в іпотеку  двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі Свідоцтва про право власності від 13.04.2007 року, зареєстрованого в КП  БТІ м. Ясинувата за №723. Факт укладання  зазначених договорів сторонами не заперечується. ОСОБА_2 не виконав   перед Банком свої зобов»язання за кредитним договором, тому відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса від 24.06.2008 р. за №2223 Обставин, які б свідчили, що іпотечний договір укладено внаслідок обману з боку відповідачів або без наміру створення правових наслідків, судом першої інстанції не встановлено.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з наступних підстав .

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно розглянув заявлений позов та на підставі  наданих сторонами доказів дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивачки.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції  не встановив обставин, які б свідчили, що на період укладання угоди відповідачі навмисно ввели в оману позивачку шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності або замовчування істотних для угоди обставин.

З пояснень позивачки в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що вона погодилась з пропозицією свого племінника – відповідача ОСОБА_2 передати  належну їй  квартиру в іпотеку у забезпечення  отриманого ним кредиту . В племінника  виникли тимчасові фінансові проблеми і вона мала намір йому допомогти,  сподівалась, що він як заможна людина буде щомісячно  погашати борг. Вважає, що у ОСОБА_2 достатньо майна, на яке може бути звернуто стягнення, тому  нотаріальний надпис про звернення стягнення на її квартиру необхідно скасувати.

Зазначене свідчить, що позивачка була обізнана про матеріальний стан відповідача, знала про можливі негативні наслідки в разі непогашення кредиту, добровільно уклала договір іпотеки з наміром  надати допомогу племіннику. Доводи позивачки про те, що договір укладено внаслідок обману є неспроможними.

Відповідно до  ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.

Відмовляючи в позові через недоведеність фіктивності укладеного договору іпотеки, суд першої зазначив, що доводи позивачки в цій частині  спростовуються кредитним договором №2499Р від 24.05.2007 р., заявою ОСОБА_2 на видачу готівки,  документами про отримання грошової суми,  виписками з особового рахунку про часткове погашення заборгованості. Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи.

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України  №9 від 6.11.2009 року зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Суд дійшов вірного висновку, що дії та наміри відповідачів були направлені на створення правових наслідків, які обумовлені договором іпотеки.

В рішенні суд першої інстанції послався на п.12. Пленуму Верховного суду №3 від 28.04.1978 р. « Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», який на час винесення рішення втратив чинність, однак, це не впливає на висновок суду про безпідставність вимог позивачки.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для  його скасування та ухвалення нового рішення за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст.307,308,315 ЦПК України  апеляційний суд,-

                У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуюча                           Судді :