Справа № 22ц-1749/2010 Головуючий у І інстанції Фунжий О. А.

Категорія 34 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 березня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

            Резникової Л. В.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з участю третьої особи ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2009 року на підставі ст.ст. 151-153 ЦПК України, був накладений арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль КАМАЗ 5320, номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що накладаючи арешт суд не з’ясував наявність обставин які б свідчили про утруднення чи неможливість виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Вирішуючи питання про прийняття заходів по забезпеченню позову, суд виходив з того, що неприйняття заходів по забезпеченню позову про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 142 207 грн. 52 коп. може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду є правильним і таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачки завданої джерелом підвищеної небезпеки шкоди, посилався на те, що ОСОБА_3 є власником автомобілю КАМАЗ 5320, номерний знак НОМЕР_1, яким 22 грудня 2008 року керував ОСОБА_5 та з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода. У відшкодування матеріальної шкоди просив стягнути з відповідачки 142 207 грн. 52 коп. і моральної 40 000 грн., а в цілях забезпечення позову накласти арешт на належний відповідачці транспортний засіб.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, накладений арешт не перешкоджає діяльності відповідачки та відповідає розміру позовних вимог, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону і підстав для задоволення апеляційної скарги не має .

Наведені в апеляційній скарзі доводи з урахуванням зазначеного не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняти рішення щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді