Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #90102557

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 638/16772/17

провадження № 61-20769св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Харківської міської ради, Департамент праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей,

третя особа - Харківська місцева прокуратура № 1,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Сащенка І. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа - Харківська місцева прокуратура № 1, заінтересована особа - ОСОБА_2 , про надання дозволу на опіку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком позивача. Донька позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була позбавлена батьківських прав стосовно сина, а ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла. Після її смерті позивач звернувся до служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про визнання його опікуном онука. 04січня 2017 рішенням зазначеної служби у справах дітей ОСОБА_1 був поставлений на облік потенційних опікунів. На момент звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_3 вже 7 років знаходиться в комунальному закладі Харківський будинок дитини «Родина», його намагаються усиновити з 2010 року, хоча в нього є батько та дід. Позивач вважає, що він має право бути опікуном онука.

Таким чином, просив надати дозвіл на опіку над онуком.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року ОСОБА_2 був визнаний батьком ОСОБА_3 , тому останній вже не має статусу дитини-сироти, щодо якої можливо встановити опіку. Строк дії документів ОСОБА_1 як опікуна закінчився, тому 05 січня 2018 року він був знятий з обліку як кандидат в опікуни. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року, що набрало чинності, ОСОБА_1 вже було відмовлено у призначенні його опікуном онука. Крім того, установлено, що ОСОБА_3 12 липня 2018 року вибув із комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина», переданий на виховання та спільне проживання з батьком.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення не відповідають вимогам Закону України «Про соціальні послуги», Закону України «Про зовнішню та внутрішню політику в Україні» та ряду інших законів. Зазначає, що намагається встановити опіку над онуком з 2010 року, однак комісія з питань захисту прав дітей Харківської міської ради намагалася таємно вивезти дитину за кордон для усиновлення.

Вказує на незаконність позбавлення батьківських прав його дочки, що призвело до порушення родинних відносин між позивачем, батьками дитини та онуком.

Посилається на те, що Виконавчий комітет Харківської міської ради «підтасовує» документи щоб не надавати рішення про передачу дитини біологічному батьку.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 лютого 1993 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_3 , батьком якого записаний ОСОБА_2 (копія свідоцтва серії НОМЕР_2 ).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2010 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього дитина була направлена до дитячого будинку «Родина».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року в цивільній справі № 641/146/17 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 в графі «батько», залишивши запис в графі «мати» без змін.

Установлено, що ОСОБА_3 12 липня 2018 року вибув із комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» та переданий на виховання та спільне проживання з батьком, ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Згідно зі статтею243 Сімейного кодексу України (далі - СК України) опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Статтею1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки, діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Таке ж визначення дітей, позбавлених батьківського піклування, та дитини-сироти міститься в частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Відповідно до статті 244 ЦК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначеннідитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Згідно ізчастиною четвертою статті 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про наміри комісії з питань захисту прав дітей Харківської міської ради передати дитину за кордон для усиновлення; про незаконність позбавлення батьківських прав його дочки та про ненадання Виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення про передачу дитини біологічному батьку з огляду на таке.

Установлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3 , а обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Крім того, установлено, що ОСОБА_3 12 липня 2018 року вибув із комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» та переданий на виховання та спільне проживання з батьком.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_3 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, тому стосовно нього неможливо встановити опіку чи піклування діда. Зазначений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 639/3648/18 (провадження № 61-12043св19).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов



  • Номер: 22-ц/790/855/18
  • Опис: за позовом Сібагатуліна Сергія Харисовича, заінтересована особа Решетько Сергій Васильович, до виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа Харківська місцева прокуратура №1 про надання дозволу на опіку
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 638/16772/17
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Ігнатенко Вадим Миколайович
  • Результати справи: повернуто; Скасовано ухвалу і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.12.2017
  • Дата етапу: 02.03.2018
  • Номер: 22-ц/818/3962/19
  • Опис: за позовом Сібагатуліна Сергія Харисовича, заінтересована особа Решотько Сергій Васильович, до виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа Харківська місцева прокуратура №1 про надання дозволу на опіку
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 638/16772/17
  • Суд: Харківський апеляційний суд
  • Суддя: Ігнатенко Вадим Миколайович
  • Результати справи: в позові відмовлено; залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.07.2019
  • Дата етапу: 28.10.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація