ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № Б-24/39-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,

учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за вх. № 6828/2020

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020

у складі колегії суддів: Барбашової С.В. (головуюча), Істоміної О.А., Пелипенко Н.М.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2020

у складі судді Міньковського С.В.

у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Овчаренка Олександра Васильовича

про неплатоспроможність.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № Б-24/39-09 за заявою Фізичної особи-підприємця Овчаренка Олександра Васильовича (далі - ФОП Овчаренко О.В.) про визнання банкрутом.

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 19.03.2009 ФОП Овчаренка О.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Здійснено інші процесуальні дії.

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2019, серед іншого, зобов`язано керуючого реалізацією майна надати суду повний звіт разом з документами в підтвердження вчинених дій у відповідності до приписів Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Подання звіту до суду.

4. 23.06.2020 до Господарського суду Харківської області надано повний звіт керуючого реалізацією майна, в якому він посилається на завершення процедури погашення боргів боржника та просить суд затвердити ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс.

Розгляд справи судами.

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі № Б-24/39-09, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020, затверджено звіт керуючого реалізацією майна про нарахування та виплату грошової винагороди на суму 234 522,83 грн та відшкодування витрат на суму 88 093,38 грн; затверджено звіт керуючого реалізацією майна; завершено процедуру погашення боргів ФОП Овчаренка О.В.; звільнено боргів ФОП Овчаренка О.В. від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною другою статті 134 КУзПБ. Постановлено вважати вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, погашеними. Зазначено, що протягом п`яти років після визнання фізичної особи банкрутом: не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом; така особа зобов`язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності боргів ФОП Овчаренка О.В. та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи-підприємця з обліку. Провадження у справі закрито.

6. Судові рішення мотивовані тим, що арбітражним керуючим Севостьяновим Є.В. проведені всі необхідні дії як у процедурі ліквідації банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів (за нормами КУзПБ). Тому, враховуючи відсутність у банкрута будь-яких активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, суди дійшли висновку про необхідність затвердити звіт керуючого реалізацією майна про нарахування та виплату грошової винагороди, звіт керуючого реалізацією майна про проведену роботу, здійснення та відшкодування витрат, а також завершити процедуру погашення боргів боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

7. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), в якій наведено прохання скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі № Б-24/39-09, а справу направити до суду першої інстанції для продовження процедури погашення боргів боржника.

8. Як на підставу касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвали Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі № Б-24/39-09, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує, що у цій справі підставами для подання касаційної скарги є незастосування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме: у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б, від 31.10.2019 у справі № 903/435/16 та від 17.12.2019 у справі № 922/1023/16.

9. ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що всупереч вимог статей 61, 65 КУзПБ керуючим реалізацією майна не було зроблено запитів до низки органів щодо наявності майна боржника; оскаржені судові рішення не містять інформації про наявність дебіторської заборгованості та проведену претензійно-позовну роботу з її стягнення; відсутні запити до Державної виконавчої служби України стосовно отримання інформації про виконавчі провадження, в яких Овчаренко О.В. виступає стягувачем. Крім того, керуючим реалізацією майна взагалі не здійснювалась перевірка договорів, укладених боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. Також стверджується у касаційній скарзі, що апеляційним судом зроблено висновок про відсутність майна боржника, що перебуває у спільній сумісній власності, на підставі ухвали, постановленої у 2012 році, - відповідно ця інформація є неактуальною на теперішній час. При цьому скаржник звертає увагу на порушення статті 123 КУзПБ в частині підготовки і проведення зборів кредиторів боржника, що проходили 18.06.2020. ПАТ «Дельта Банк» вказує про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статті 86 ГПК України в частині неповноти оцінки доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги.

10. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях дійшли висновків про те, що арбітражним керуючим Севостьяновим Є.В. проведені всі необхідні дії як у процедурі ліквідації банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів (за нормами КУзПБ).

13. Судова колегія вважає ці висновки передчасними з огляду на таке.

14. Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу (як і про затвердження звіту керуючого реалізацією майна за нормами КУзПБ) є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором (керуючим реалізацією майна) всієї ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора (звіту керуючого реалізацією майна), зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора (керуючого реалізацією майна) щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором (керуючим реалізацією майна) активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором (керуючим реалізацією майна) заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора (керуючого реалізацією майна), а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

15. Зокрема, Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10 було зазначено таке:

«За ч. 3 ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» /у цій справі такі ж правовідносини врегульовані аналогічними за змістом положеннями частини третьої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/ визначено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, після завершення усіх розрахунків із кредиторами, ліквідатору належить складати ліквідаційний баланс, в якому буде міститися інформація щодо наявності чи відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків із кредиторами, за винятком розрахунків із учасниками-власниками підприємства-банкрута та подати його до господарського суду разом із звітом ліквідатора та іншими документами, у відповідності до ст. 46 Закону про банкрутство /у цій справі - у відповідності до статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/.

Ліквідаційний баланс - обов`язковий елемент ліквідаційної процедури, який представляє собою фінансовий документ, який складається у випадку ліквідації підприємства і відображає його активи, зобов`язання та власний капітал на дату завершення ліквідаційної процедури».

16. Тобто, Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказала про необхідність відображення у ліквідаційному балансі актуальних даних щодо активів і пасивів банкрута, чого не було зроблено керуючим реалізацією майна ФОП Овчаренка О.В. арбітражним керуючим Севостьяновим Є.В. при подачі на затвердження суду звіту ліквідаційного балансу банкрута у цій справі.

Так, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що «в ухвалі Господарського суду Харківської області від 13.08.2012 зазначено, що ліквідатор повідомив суд про заходи з виявлення майна, що знаходиться у сумісній власності Овчаренко О.В. та Овчаренко Л.О. Ліквідатор надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій запитів до УДАІ ГУМВС України в Харківській області, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Державної інспекції сільського господарства України, Управління Держкомзему у м. Харків та копій листів № 5295 від 04.07.2012, № 6150 від 20.07.2012, № 2518 від 27.06.2012 № 4591/08 від 30.07.2012. При цьому, суд задовольнив подане клопотання ліквідатора та долучив надані Ліквідатором документи до матеріалів справи. Відповідно до отриманих відомостей судом встановлено та вбачається, що банкрут не має у власності майна, що належить йому на праві сумісної власності».

Тобто фактично висновок, що банкрут не має у власності майна, що належить йому на праві сумісної власності, зроблено на підставі даних, отриманих у 2012 році - за 8 років до подання звіту керуючим реалізацією майна. Такі відомості не можуть свідчити про їх актуальність.

17. Аналогічна позиція щодо необхідності відображення актуальних даних щодо фінансового становища боржника викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 5021/1878/12, від 27.08.2020 у справі № 904/870/13-г.

18. Слід зазначити, що, виходячи з положень частини першої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, а не проста констатація факту відсутності майна.

19. Згідно з частиною третьою статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

20. Одним з критеріїв добросовісності дій керуючого реалізацією майна на стадії затвердження судом звіту керуючого реалізацією майна боржника є отримання арбітражним керуючим інформації стосовно майна банкрута з максимально актуалізованою інформацією відносно дати подання господарському суду на затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, чого, на переконання судової колегії, у цій справі не вбачається в діях арбітражного керуючого.

21. Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи скаржника щодо відсутності запитів до Державної виконавчої служби України про надання інформації про виконавчі провадження, в яких ФОП Овчаренко О.В. виступає стягувачем. У звіті керуючого реалізацією майна не міститься інформація про наявність дебіторської заборгованості та проведену претензійно-позовну роботу з її стягнення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що «арбітражним керуючим також було зроблено запити до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, до Національного депозитарію України та Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в тому числі про виконавчі провадження, в яких банкрут виступає стягувачем» (т. 22, а.с. 123, абз. 2).

Однак, такі твердження не є релевантними стосовно наведених вище доводів скаржника, а також не надають відповіді стосовно наявності дебіторської заборгованості та проведеної претензійно-позовної роботи з її стягнення.

22. Також залишились проігнорованими твердження Банку про нездійснення арбітражним керуючим аналізу усіх угод боржника (стаття 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» N 2343-XII у редакції, чинній до 19.01.2013) стосовно їх недійсності, а не лише договорів, укладених з ТОВ «СЕЛЕКТ».

При цьому наведена вище норма Закону не ставить перевірку угод боржника в залежність від конкретного контрагента боржника, а говорить про подання ліквідатором заяв до господарського суду з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, про визнання недійсними угод.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши укладені з ТОВ «СЕЛЕКТ» угоди, не надали відповідь на доводи скаржника, чи ТОВ «СЕЛЕКТ» був єдиним контрагентом боржника за угодами, які можуть бути визнані недійсними в порядку статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» N 2343-XII у редакції, чинній до 19.01.2013.

23. У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. Це забезпечує довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984 та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.1998).

24. Судова колегія вважає, що допущені процесуальні порушення стосовно неналежної повноти дослідження обставин справи та аргументації судових рішень, відповіді на доводи учасників справи є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушеннями норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

25. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено принцип повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, що вимагає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України.

26. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

В. Висновки про правильне застосування норм права.

27. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про проведення арбітражним керуючим всіх необхідних дій як у процедурі ліквідації банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів, оскільки в ліквідаційному балансі відображено неактуальні дані щодо активів і пасивів банкрута згідно з положеннями статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, судами не в повному обсязі перевірено повноту дій ліквідатора (керуючого реалізацією майна) в ліквідаційній процедурі (процедурі погашення боргів боржника), враховуючи неналежну аргументацію судами доводів скаржника.

Г. Розподіл судових витрат.

28. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за вх. № 6828/2020 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі № Б-24/39-09 скасувати, а справу № Б-24/39-09 передати до Господарського суду Харківської області для продовження процедури погашення боргів боржника.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук