Справа № 203/2885/20

Провадження № 2/0203/1032/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27.10.2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.12.2012 року у розмірі 16923,55 грн станом на 20.07.2020 року.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зазначило, що відповідно до підписаної 10.12.2012 року заяви № б/н, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 20.07.2020 року має заборгованість у загальному розмірі 16923,55 грн. За поясненнями позивача, враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість до стягнення з відповідача становить 16923,55 грн, яка складається з: 12923,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3999,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Вказані суми АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.154).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.144).

Разом з позовною заявою представником позивача Гребенюком О.С. було подано письмове клопотання про огляд веб-сайту (а.с.147).

Ухвалою суду від 27.10.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Гребенюка Олександра Сергійовича про огляд веб-сайту в цивільній справі було відмовлено.

У судові засідання, призначені на 29.09.2020 року, 27.10.2020 року відповідач, який був повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав. У зв`язку з цим, за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.71-72).

В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач бажає отримати кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 500 грн, згоден з тим, що Анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і з Умовами кредитування, які були йому надані у письмовому вигляді. Також відповідач підтвердив, що ознайомився та погоджується з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також щодо надання послуг накопичення «Скарбничка», погоджується на оформлення даної послуги (а.с.71-72).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.73-129).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої щодо відповідача у період з 10.12.2012 року по 03.04.2020 року, кредитний ліміт змінювався та станом на 20.10.2017 року становив 17000,00 грн, а потім поступово зменшувався (а.с.69).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 10.12.2012 року станом на 20.07.2020 року становить 16923,55 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12923,73 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 3999,82 грн (а.с.10-43).

З матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано суду також і виписку за договором по рахунку, яка має статус первинного документа. Це підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано (а.с.44-68).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу несплати заборгованості, відповідно до договору № б/н 10.12.2012 року у розмірі 16923,55 грн станом на 20.07.2020 року.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ст. 1055 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд зазначає, що умови договору приєднання розробляються банком - АТ КБ «ПриватБанк», тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналіз викладених вище норм вказує, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Водночас суд бере до уваги те, що в Анкеті-заяві позичальника від 10.12.2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, в цій Анкеті-заяві, підписаній обома сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте, позивач, заявляючи позовну вимоги про погашення кредиту, просить суд, у тому числі, крім тіла кредиту у розмірі 12923,73 грн (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача і заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 3999,82 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором від 31.05.2015 року (а.с.10-15), від 30.06.2019 року (а.с.16-39), від 20.07.2020 року (а.с.40-43), посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи Банку», що викладені на сайті за посиланням: www.privatbank.ua, які є невід`ємними частинами договору про надання банківських послуг. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку був ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Також позивачем не надано суду доказів того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів він був ознайомлений та погодився з умовами, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах розмірах і порядку їх нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача не може вважатися належним доказом, оскільки не є результатом волевиявлення обох сторін договору, бо банк може вносити відповідні зміни до Умов та Правил споживчого кредитування, з якими відповідач не ознайомлювався (постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 року, провадження № 6-16цс15), чого не спростовано і самим позивачем.

Таким чином, суд зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (10.12.2012 року) до моменту звернення до суду з позовом (11.08.2020 року).

Тому суд не бере до уваги посилання позивача на Умови і Правила надання банківських послуг в частині, що стосуються нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. За таких обставин, суд доходить висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, не можуть достовірно підтверджувати вищенаведене.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, з огляду на викладене, надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що в частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» були дотримані вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону №1023-XII, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які він вважав узгодженими. Тобто сторони договору про надання банківських послуг не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак, враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3999,82 гривень - відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Разом з цим, відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12923,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме: позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту, відповідно до договору № б/н від 10.12.2012 року у розмірі 12923,73 грн, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1605,20 грн. (12923,73 грн. х 2102 грн : 16923,55 грн = 1605,20 грн).

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту станом на 20.07.2020 року, відповідно до кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 10.12.2012 року у розмірі 12923,73 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 73 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3999,82 грн, відповідно до кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 10.12.2012 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1605,20 грн (одна тисяча шістсот п`ять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ф.М. Ханієва