Постанова

Іменем України

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/23049/17

провадження № 61-10620св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Перша хмельницька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня

2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Перша хмельницька державна нотаріальна контора, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 14 травня 2004 року серія ВВС № 972149, видане Першою хмельницькою державною нотаріальною конторою Кругляк Л. П. після смерті ОСОБА_3 щодо успадкування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що спірне свідоцтво про право власності є незаконним, оскільки нотаріус, яка видала свідоцтво його бабі ОСОБА_4 не мала права видавати таке свідоцтво на все домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , оскільки його батько ОСОБА_5 також був спадкоємцем першої черги, проте не встиг оформити свої спадкові права після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Нотаріус яка видала свідоцтво не повідомила всіх спадкоємців про відкриття спадщини чим порушила положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, яка діяла на момент видачі свідоцтва, що в подальшому призвело до того, що його матір ОСОБА_6 , як спадкоємицю першої черги після смерті їх батька ОСОБА_5 , його та сестру, було усунуто від спадкування його частки у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, вказував, що його батько ОСОБА_5 не встиг подати заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , оскільки постійно хворів на важку хворобу і весь час в період з 2003 по 2004 рік перебував на стаціонарному лікуванні.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він дізнався, що остання склала заповіт, яким вказане домоволодіння повністю передала своїй дочці ОСОБА_2 , яка є сестрою його померлого батька і яка постійно проживає у Російській Федерації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій заявник просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року та направити справу на повторний розгляд.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 має право на частку у спірному домоволодінні, а тому свідоцтво про право на спадщину

від 14 травня 2004 року серія ВВС № 972149, видане Першою хмельницькою державною нотаріальною конторою Кругляк Л. П. за померлим ОСОБА_3 щодо успадкування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , має бути визнане недійсним, так як баба позивача не мала права успадковувати все спадкове майно.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , якому на час смерті належало на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_4 , отримавши

14 травня 2004 року свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини, і не встиг прийняти спадщину.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином та спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .

На час відкриття спадщини позивач був неповнолітньою особою, заяву про відмову від прийняття спадщини за законом до нотаріуса не подавав.

21 жовтня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно своїй дочці ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Спадщину після її смерті шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу 23 грудня

2014 року в межах шестимісячного строку прийняла її дочка ОСОБА_2 .

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно зі статтями 548, 549 ЦК УРСР 1963 рокудля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

За нормами статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до статті 551 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України слід прийти до висновку, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 1268 ЦКУкраїни спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Згідно зі статтею 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився, якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Установивши, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини, не встиг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 та оформити свої спадкові права на дане спадкове майно, суди зробили правильний висновок про наявність права ОСОБА_1 на прийняття належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Однак представником відповідача у справі заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 61).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі

№ 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

Статтями 257, 261 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Установлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На час відкриття спадщини після смерті свого батька, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Права позивача були порушені видачею 14 травня 2004 року свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно ОСОБА_4 .

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття (частина четверта стаття 261 ЦК України).

Встановивши, що строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 розпочався з 24 червня 2005 року, проте, всупереч правилам встановленим статтями 257, 261 ЦК України ОСОБА_1 звернувся до суду лише у листопаді 2017 року, тобто поза межами трирічного строку, встановленого законом, суди зробили правильний висновок про відмову у позові саме з підстав пропуску строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.

Касаційна скарги не містить аргументів щодо надання судами попередніх інстанцій оцінки поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня

2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня

2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня

2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська