Справа 22а-405/07
Рядок статзвіту 12
У Х В А Л А
Іменем України
25 червня 2007 року
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Багрія В.М.,
суддів: Шавель Р.М.,
Обрізка І.М.,
при секретарі: Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 5 березня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
в лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Почаєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання нечинним рішення сесії сільської ради № НОМЕР_1року.
Посилалася на те, що проживає в с. АДРЕСА_1, користується громадським заїздом. В найбільш вузькому місці, між її будинком та будинком навпроти, за НОМЕР_3 який належить ОСОБА_2., ширина проїзду складає 3 м. 2 см., що є недостатнім для проїзду автотранспорту.
Через завужений проїзд автотранспортом руйнується її будинок, тому вона звернулася до сільської ради з заявою про ліквідацію або звуження дороги. Однак, сесія сільської ради прийняла оскаржуване рішення, яким відмовила в закритті та звуженні дороги, зобов'язала розгородити частину ніби-то самовільно зайнятого проїзду, з тим вона погодитися не може, оскільки існуючий заїзд не відповідає державним будівельним стандартам.
Просила рішення сесії скасувати, зобов'язати сільську раду прийняти рішення про задоволення її заяви на підставі діючих технічних норм і правил.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 5 березня.2007 року ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю в суді.
Постанову суду оскаржила позивачка. В апеляційній скарзі посилається на те, що Почаєвицька сільська рада зобов'язана вирішити питання про облаштування заїзду з дотриманням існуючих Державних будівельних норм. Посилання на те, що існуючий заїзд до будинків склався історично, не ґрунтується на законі. Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5мають заїзди до своїх будинків в інших місцях.
Просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову, якою визнати рішення сесії міської ради нечинним, зобов'язати відповідача прийняти рішення про облаштування спірного заїзду до будинків на підставі діючих норм і правил.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1., та її адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача, третіх осіб та їх представників в суді, які просять апеляційну скаргу відхилити, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення її без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції з усією повнотою встановлено, що позивачка ОСОБА_1. проживає в с. АДРЕСА_1 Будинок належить їй на праві власності згідно свідоцтва про право власності від ІНФОРМАЦІЯ_1року.
Згідно кадастрової та погосподарської книг Почаєвицької сільської ради позивачці в користування виділена земельна ділянка 0,25 га, в тому числі 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,18 га для ведення особистого селянського господарства.
На вулиці Михайлівській розташовані будинки сусідів позивачки ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_4 - треті особи в справі. Останні користуються спірним заїздом спільно з позивачкою.
Оскільки ширина проїзду між її будинком та будинком ОСОБА_3. менше встановленого нормативу 3,5 метра і складає 3,02 метра, ОСОБА_1 02.09.2005 року звернулася до Почаєвицької сільської ради з заявою про закриття існуючого заїзду до будинків та облаштування заїздів до будинків кожного з третіх осіб згідно існуючих норм.
Однак, поряд з цим, Почаєвицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області на сесії ІНФОРМАЦІЯ_2року, розглянувши колективне звернення ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_4, прийняла оскаржуване рішення № НОМЕР_1, яким визнала недоцільним закриття чи звуження існуючого заїзду до житлових будинків, а позивачку ОСОБА_1. зобов'язала виконати вимоги погоджувальної комісії згідно акту від ІНФОРМАЦІЯ_3року.
Згідно зазначеного акту погоджувальна комісія Почаївської сільської ради, розглянувши скаргу ОСОБА_4, з виїздом на місце, встановила, що ОСОБА_1. самовільно загородила частину спірного проїзду, що призвело до конфліктів з сусідами.
Комісія зобов'язала позивачку ліквідувати огорожу з дороги загального користування.
З протоколу засідання погоджувальної комісії від 03.08.1999 року видно, що на засіданні комісії виступали її члени ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, жителі с. Почаєвичі, які повідомили, що спірний заїзд існує дуже давно, його ніхто не загороджував, пізніше попередні господарі будинку, в яких ОСОБА_1. купила будинок, поставили огорожу, яка була прибита до стін будинку. ОСОБА_1. після купівлі будинку переставила огорожу на 15 см. на дорогу загального користування.
Під час обміру було встановлено, що ОСОБА_1. при нормі 0,07 га фактично користувалася земельною ділянкою для обслуговування будинку площею 0.075 га, що підтверджує факт часткового пригородження спірного проїзду.
Судом першої інстанції правомірно було взято до уваги той факт, що позивачка при купівлі в 1989 році була обізнана з фактичним розміщенням огорожі та шириною проїзду між будинками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 який склався історично, до введення існуючих в даний час державних будівельних норм, яким тривалий час без конфліктів користувалися жителі вул. АДРЕСА_1.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ширина спірного заїзду між будинками позивачки та третьої особи ОСОБА_3. менше передбачених ДБН- 92 3,5 м і складає 3,0 м та 3,14 м, має звуження до 2,90 м, та об`єктивно спричиняє незручності в користуванні ним і спричиняє конфлікти .
Разом з тим, в справі встановлено, що існуючий заїзд існує дуже давно, при його облаштуванні не існувало ДБН - 92, мешканці вулиці Михайлівської користувалися ним, виходячи з принципу добросусідства, не допускаючи конфліктів.
Жодної можливості для закриття заїзду, його ще більшого звуження не існує, оскільки це порушує права та інтереси третіх осіб, які не мають можливості доступити до своїх будинковолодінь, а поступитися частиною належних їх земельних ділянок для розширення заїзду не бажають.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1. не посилаєтся на норми матеріального права, які порушені судом першої інстанції .
В її позовній заяві є посилання на ст. 152 ЗК України, яка спірних відносин не регулює, оскільки передбачає права власника земельної ділянки або землекористувача на усунення будь-яких порушень його прав на землю та відшкодування збитків.
ОСОБА_1. власником чи користувачем земельної ділянки під спірним заїздом не є, оскільки ця земельна ділянка є землею загального користування .
Рішення сесії Почаєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 14.08.2005р. № НОМЕР_1 не суперечить чинному законодавству, враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, які проживають з нею по сусідству, тому є обгрунтованим та справедливим, в зв`язку з тим суд першої інстанції правомірно погодився з ним.
Вимоги ОСОБА_1. в частині відшкодування матеріальної шкоди можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства .
З приводу обмеження руху автотранспорту позивачка вправі звернутися до відповідних органів державної влади.
Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, об`єктивно встановленим обставинам справи, є законною та обгрунтованою, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить .
Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України , колегія суддів ,
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення .
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 5 березня 2007р. залишити без змін.
Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий Багрій В. М.
Судді Обрізко І.М.
Шавель Р.М.