Справа № 2а-351/2010  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року.                                                                                смт. Добровеличківка.

          Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі   суду:

Головуючого судді                                                                                   Ведющенко В.В.  

при секретарі                                                                                             Колєснік С.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду, справу за позовом прокурора Добровеличківського району в інтересах позивача ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій відповідача та зобов»язання його перерахувати та призначити пенсію, -  

                                                                   ВСТАНОВИВ  :  

           Позивач, від імені якого на підставі закону діє прокурор Добровеличківського району Кіровоградської області, звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправними дій відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування” та зобов»язання відповідача перерахувати та призначити пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»юю відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування” з 01.12.2006 року. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі за текстом ЧАЕС), категорія 1. 17.10.2000 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, пов»язану з виконанням обов»язків військової служби при ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Згідно ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії по інвалідності для інвалідів 2 групи в усіх випадках не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 цього Закону передбачено, що інвалідам 2 групи розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю встановлено  у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  На час звернення позивача до суду відповідачем встановлено йому розмір пенсії на рівні 1968,99 грн., що на думку позивача є меншим ніж мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

           Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких вказав, що позов він не визнає із наступних підстав. Дійсно, позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” частина 5 якої передбачає, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Пенсія позивачу призначена в мінімальному розмірі для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв»язок з ЧАЕС. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 “Про підвищення пенсійного забезпечення громадян” з 01 липня 2008 року проводився перерахунок пенсій пенсіонерам зазначеної категорії. Розмір пенсії становить по інвалідності 2 групи- 820 грн. Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія  за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  вналідок Чолрнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність : інвалідам 2 групи – 20 відсотків. У зв»язку з цим призначаючи позивачу основну та додаткову пенсію , відповідач діяв в межах діючого законодавства. Окрім цього  відповідач в своєму запереченні звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до  відповідача з заявою про порахунок пенсії не 10.12.2006 року а  10.12.2009 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, тому  представник відповідача  вважає, що  у спірних правовідносинах повинна бути застосована  вимога ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальногобов»язкове державне пенсійне страхування». Крім того, територіальні органи Пенсійного фонду України проводять перерахунки окремим категоріям громадян за наявності відповідних нормативно – розпорядчих документів, а тому управління Пенсійного фонду України в районі не є належним відповідачем. Виплати громадянам, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС проводяться в межах асигнувань з Державного бюджету України.  

           В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю.  

           Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення про те, що відповідач мав здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивача з 01,12.2006 року у зв»язку із зміною розміру прожиткового мінімуму, але не зробив цього, тому позивач просить суд зобов»язати відповідача поновити порушене право позивача з вказаної дати.  

           Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнає повністю, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, суду надав пояснення, яке за своїм змістом повністю відповідає мотивації заперечення на адміністративний  позов.  

           Заслухавши пояснення позивача та його представника, з урахуванням позиції відповідача, яка викладена в письмових запереченнях на позов, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.  

З жовтня 2000 року позивач має безстроково статус особи, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою МСЕК серія МСЕ № 007556, вкладкою до посвідчення та посвідченням пенсіонера (а.с.9-13).  

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.    Спір між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії відсутній.  

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Статтею 49 Закону   України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Згідно зі ст.50 цього Закону (у редакції зі змінами внесеними Законом України від 06.06.1996 року, яка діяла до 01.01.2008 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.54 Закону (у редакції зі змінами внесеними Законом України від 06.06.1996 року, яка діяла до 01.01.2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.  

Згідно розділу ІІ п. 28 п.п. 12), 15)  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 50 і ч. 3 і 4 ст. 54   Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції.  

Проте, п. 2 Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними, серед інших, положення п. 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  

         Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 28 розділу ІІ  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відновлюється дія попередньої редакції ст. 50 і ст. 54   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

          Таким чином, після 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1 категорії мав керуватися положеннями ст. 50 та ст. 54   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.  

          Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”          в иключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімуму» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім»ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути взято до уваги , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону   України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

З огляду на викладене суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком: з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р.- 470 грн., з 31.03.2008 р. по 30.06.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. – 482 грн., з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. – 498 грн.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

          Як вбачається з письмових заперечень відповідача на позов здійснюючи у 2008 році розрахунок пенсій позивачу відповідач керувався з ч. 5 ст. 54 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” згідно якої порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, змінами до ст. 50 та 54   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які визнано неконституційними, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” а також постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.  

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону   України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та від 11.03.2009 року № 198, які істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.  

Посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону   України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд вважає помилковим, оскільки в даному випадку надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.  

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону   України “Про статус і соціальний захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, як вбачається з довідки відповідача (а.с. 16) та письмових заперечень на позов, відповідач не дотримався цієї норми Закону і з 01 жовтня 2008 року відповідні перерахунки пенсії позивачу  провів без урахування вимог ст.ст. 50, 54, 67 цього Закону. У 2009 році відповідач також не враховував цих вимог Закону.  

         Доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку, відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України, що унеможливлює здійснення ним самостійно перерахунку пенсії, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як згідно п.п. 3) п. 2.1. і п.п. 6) п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 , на управління Пенсійного фонду Укрїни (в тому числі на відповідача)  покладено обов'язок призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.  

         Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.  

           Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.          

           Ст. 2 ч. 3 КАС України передбачено, що у    справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

           Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ст. 50, 54, 67 Закону України   “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” чим   порушив право позивача. Тому позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.              

           Керуючись ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163 КАС України, суд –  

                                                                    ПОСТАНОВИВ :  

          Позовні вимоги задовольнити задовольнити частково.  

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському  районі Кіровоградської області в частині перерахунку та призначення  з 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1 категорії у розмірах менших ніж передбачено ст.ст.  50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та призначення ОСОБА_1 з 01 жовтня 2008 року державну пенсію по ІІ групі інвалідності згідно 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75 % мінімальної  пенсії за віком, , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.  

           В решті заявлених позовних вимог відмовити.

           Судові витрати по справі  віднести за рахунок  Державного бюджету України.  

           Постанову може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Добровеличківський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

           Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя                                                                                              Ведющенко В.В.