Р І Ш Е Н Н Я                       Справа № 2-2518/10

  Ім’ям України

(заочне)

  28 квітня 2010 року                                                                                                м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Севідовій Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

            Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 13 листопада 2009 року у сумі 60000 гривень з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченого боргу, відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 гривень  судових витрат у сумі 720 гривень.

             В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 13 листопада 2009 року уклав із ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав йому грошові кошти у сумі 60000 гривень з умовою їх повернення до 10 грудня 2009 року. Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки. По закінченню зазначеного строку відповідач борг не повернув, обіцяючи приїхати до нього для обговорення умов його повернення. Діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок неповернення боргу він втратив спокій, знаходиться у постійному нервовому напруженні, яке посилилося при відмові сплатити суму боргу, внаслідок чого він не може нормально спілкуватися з близькими особами та друзями. Вважає, що на підставі норм ст.ст. 625, 1167 ЦК України має право на стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченого боргу. Розрахунок інфляційних збитків та 3% річних від простроченого боргу буде надано додатково до ухвалення судом рішення.  

         У судове засідання представник позивача не з’явився, звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, у якій свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав оригінал договору позики (а.с. 57-58).  

         Відповідач належним чином, шляхом оголошення у засобах масової інформації, викликався у судове засідання, але до суду не з’явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 59). З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

         Перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що 13 листопада 2009 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2  грошові кошти у сумі 60000 гривень зі строком повернення до 10 грудня 2009 року, про що власноручно написав розписку (а.с. 7, 58). До визначеного в розписці строку повернення грошових коштів, відповідач боргу не повернув. Судові витрати складають 720 гривень (а.с. 1-2).

         Згідно з вимогами п.п. 5, 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи шкоди відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди. Нормою ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв’язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України,  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, і у випадку прострочення зобов’язання, на вимогу кредитора, повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від суми боргу. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Нормою ч.2 ст.1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути надана розписка позичальника. Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позивальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем)  у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Сторони 13 листопада 2009 року письмово уклали договір позики на суму 60000 гривень з остаточним строком повернення боргу до 10 грудня 2009 року. У визначений договором строк та пізніше відповідач борг не повернув, чим порушив право власності позивача, яке підлягає поновленню. Позивач має право вимагати повернення боргу у судовому порядку, яке реалізував, звернувшись до суду. З цих підстав суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 60000 гривень.

         Враховуючи те, що позивач переніс певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості з вини відповідача тривалий час користуватися своєю власністю – коштами у сумі 60000 гривень, він має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Однак суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у повному обсязі - у сумі 15000 гривень, внаслідок неналежного обґрунтування позивачем розміру цієї шкоди, вважаючи розумним і справедливим визначити розмір завданої йому моральної шкоди у 2000 гривень, яка і підлягає відшкодуванню.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченого боргу, так як позивачем не надано суду відповідного розрахунку, а тому позовні вимоги є недоведеними.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 610, 625, 1046-1047, 1049, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 64, 76, 88, 169, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 листопада 2009 року у сумі 60000 гривень, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 гривень, судові витрати по справі у сумі 720 гривень, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 62720 гривень.

         У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити.

        Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів зо дня його проголошення та наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом двадцяти днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

         Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

         Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 10 днів зо дня отримання ним копії рішення.

         Суддя                                                                                                      І.Ю. Литвиненко