АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1 Справа № 33 – 375/10/10 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Зубков С.О..
Доповідач Боголюбська Л.Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 07 ” квітня 2010 р. суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Боголюбська Л.Б. за участю ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, з вищою освітою,
працюючого заступником директора Плодобази, який
проживає у АДРЕСА_1,
на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою ОСОБА_2 04.10.2009 року приблизно о 10 год. 00 хв. керував автомобілем «Шкода» держаний номерний знак НОМЕР_1 по вул.Дніпроводська – Богатирська в м. Києві з явними ознаками алкогольного сп’яніння ( почервоніння очей, різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, оскільки він страждає на бронхіальну астму, цукровий діабет та інші хронічні захворювання, за якими визнаний інвалідом 2 групи, і спиртного не вживає. Про вживання пива напередодні був змушений написати в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки працівники міліції погрожували йому вилученням транспортного засобом разом із майном, яке в ньому знаходилось на той момент. З цих же підстав він відмовився від медичного обстеження на стан алкогольного сп’яніння. В засіданні апеляційної інстанції апелянт повідомив, що тест на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням трубки «Контролю тверезості» до нього не застосовувався.
Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляції, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню, постанова скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді про винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовується протоколом про адміністративне правопорушення та посиланням на те, що ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення визнав.
Проте, такий висновок зроблений без належного дослідження матеріалів справи та з’ясування фактичних обставин справи.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він не вживає алкогольні напої, оскільки страждає на ряд захворювань, які виключають вживання спиртного, підтверджуються даними, що містяться у виписці з історії хвороби № 3141/1110 від 14 грудня 2009 року, направленні на МСЕК від 25 травня 2009 року, витягу з медичної картки стаціонарного хворого від 13 листопада 2008 року, згідно який ОСОБА_2 протягом останніх 20 років страждає на бронхіальну астму, а шість років тому у нього виявлено цукровий діабет. В зв’язку із зазначеними хворобами 1 червня 2009 року він був визнаний інвалідом 2 групи.
В матеріалах справи відсутні інші будь-які дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортного засобу в стані алкогольного сп’яніння.
Заперечуючи факт управління автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_2 визнав, що він відмовився від пропозиції працівників ДАІ пройти медичне обстеження на предмет встановлення стану алкогольного сп’яніння у медичному закладі. Тест на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням трубки «Контролю тверезості» до нього не застосовувався.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 відмовився від огляду у лікаря – нарколога в присутності двох понятих, які ці обставини засвідчили своїми підписами.
Разом з тим, в протоколі відсутні відмітки про те, що ОСОБА_2 проходив огляд за допомогою експрес – тесту чи іншого засобу.
Частинами другою і третьою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія на стан алкогольного сп’яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків, а в разі незгоди водія на проведення огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.
Отже відповідно до вимог вищевказаної статті працівники ДАІ могли запропонувати ОСОБА_2 проведення огляду в закладах охорони здоров’я лише після відмови від проведення огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів, але такий огляд не проводився.
За умови, що працівники міліції вимагали від ОСОБА_2 проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння з порушенням встановленого законом порядку огляду, вважаю, що відмова ОСОБА_2 від проведення такого огляду не може розцінюватись як порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, зібраними по справі доказами не доведено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, а його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, запропонованого працівниками міліції з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто в діях ОСОБА_2 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, постанова судді про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а справа – закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва Л.Б.Боголюбська
З оригіналом згідно:
Суддя Л.Б.Боголюбська
Секретар В.В. Журавель