Справа № 2-727/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року                                                                                                                  м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та зміни черговості одержання права на спадкування,

в с т а н о в и в:

04 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що проживала однією сім’єю з ОСОБА_3 з 1996 року в належній останньому на праві власності квартирі, вела з ним спільне господарство, вони підтримували сімейно-шлюбні стосунки як подружжя, мали спільний бюджет. ОСОБА_3 тяжко хворів, перебував у тяжкому стані здоров’я, з 2001 року потребував постійної сторонньої допомоги. У 2007 році переніс інсульт, а у лютому 2008 року отримав першу групу інвалідності. Він не міг ходити, погано бачив та говорив, не міг самостійно себе обслуговувати, самостійно відправляти фізіологічні потреби, тому вона опікувалася ним, надавала матеріальну допомогу та моральну підтримку.

Просить суд ухвалити рішення, яким: встановити факт її проживання однією сім’єю з ОСОБА_3, як чоловіка та жінки без шлюбу з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року; змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3, надавши їй право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги – матір’ю померлого ОСОБА_2

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити. Зазначили, що позивач проживала з ОСОБА_3 в одній квартирі, готувала, прала, купувала продукти на двох, оскільки ОСОБА_3 останні роки не міг ходити. Позивач відвідувала ОСОБА_3 у лікарні, купували ліки, турбувалась та опікувалась про нього, оскільки вони проживали разом як сім’я і вважали себе подружжям. Мати ОСОБА_3 відсторонилась від сина, допомоги йому не надавала, майже не відвідувала, навіть не прийшла на його похорони (кремацію). Позивач у 2007 році звільнилась з роботи, щоб доглядати за чоловіком. Заробляла тим, що надавала швацькі послуги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Пояснив суду, що позивач була співмешканкою ОСОБА_3, але разом з ним не проживала, приходила до нього періодично, спільного господарства вони не вели, лише спільно вживали спиртні напої. ОСОБА_3 ні з ким однією сім’єю не проживав та сторонньої допомоги не потребував, міг самостійно себе обслуговувати. Все що було потрібно йому надавала мати – ОСОБА_2

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований та постійно мешкав у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Зазначена квартира належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 06 березня 1995 року (а.с. 18).

Встановлено та не оспорюється учасниками судового розгляду, що ОСОБА_3 з 2001 року не перебував у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 з 1992 року у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з ОСОБА_3, як чоловіка та жінки без шлюбу представники позивача посилаються на покази свідків та письмові докази.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала суду, що знає позивача, знала і покійного ОСОБА_3, оскільки проживає у цьому ж будинку АДРЕСА_2, вона часто бувала у них в гостях. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 більше 10 років жили в квартирі АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 Вони проживали як чоловік і дружина, однією сім’єю. Позивач готувала, прала, прибирала для нього і для себе, підробляла шиттям та дрібним ремонтом. ОСОБА_3 останні роки хворів, погано бачив, майже не міг ходити. Коли він лежав у лікарні ОСОБА_1 постійно провідувала його, купувала ліки, доглядала. Про допомогу матері ОСОБА_3 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що також є сусідкою позивача та покійного ОСОБА_3 які проживали разом близько 12 років. Позивач доглядала ОСОБА_3, який останні 3 роки в зв’язку з хворобою взагалі не виходив на вулицю. Матір ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, хоча постійно проживає в цьому будинку.

ОСОБА_6 як свідок показала суду, що ОСОБА_3 був другом її сина. Позивач та ОСОБА_3 проживали як подружжя, однією сім’єю. ОСОБА_3 останні роки дуже хворів, майже не міг ходити, не виходив навіть на вулицю. Піклувалась та допомагала йому лише ОСОБА_1 Його мати ним не цікавилась, нічим сину не допомагала, навіть в лікарні ОСОБА_3 доглядала ОСОБА_1, яка деякий час навіть жила в лікарні, щоб доглядати його.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що працював разом з померлим ОСОБА_3 Також вони є сусідами. Зазначив, що ОСОБА_1 проводжала і зустрічала ОСОБА_3 з роботи і на роботу, особливо останній час перед звільненням, оскільки ОСОБА_3 дуже погано ходив. Вони жили разом, позивач у всьому допомагала та доглядала ОСОБА_3, після звільнення з роботи в 2007 році. Через хвороби ОСОБА_3 майже не виходив з дому.

Також представники позивача посилались на письмові докази.

Представники позивача надали суду копії квитанції за сплату квартирної плати та комунальних послуг за жовтень-листопад 2007 року, травень 2009 року, серпень 2009 року та вересень 2009 року (оригінали оглянуті в судовому засіданні) (а.с. 94-96). Вбачається, що позивач сплачувала поточну квартирну плату та комунальні витрати у спірній квартирі, частково погашала заборгованість за попередній період.

Наданим суду товарним чеком № 67 від 10 травня 2009 року підтверджується, що за замовленням ОСОБА_1 щодо померлого ОСОБА_3 було сплачено за автокатафалк, організацію поховання, бригаду по виносу, виготовлення свідоцтва та труну 1640 гривень (а.с. 10).

ОСОБА_1 оплачувала витрати на поховання ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Міського бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення від 16 вересня 2009 року. З довідки вбачається, що ОСОБА_1 сплачено 491 гривню за бальзамування тіла ОСОБА_3 та підготовку тіла покійного ОСОБА_3 до поховання (а.с. 13).

Згідно довідки про одержання праху № 1.32554.Д за керамічну урну та ритуальний конверт було сплачено 338 гривень (а.с. 14).

У витягу з історії хвороби № 9755 Київської міської клінічної лікарні № 4 зазначено, що у громадянина ОСОБА_3, який перебував на стаціонарному лікування з 25 серпня 2007 року по 27 вересня 2007 року, зі слів дружини у хворого раптово порушилася мова, ослабіли праві кінцівки. Викликана бригада КШД, хворий доставлений в чергове неврологічне відділення (а.с. 61).

З відповіді Міської туберкульозної лікарні № 2 від 10 листопада 2009 року № 474 вбачається, що громадянин ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 28 вересня 2007 року по 22 лютого 2008 року з приводу вперше діагностованого туберкульозу легень. Протягом лікування хворий перебував у важкому стані та потребував постійного індивідуального догляду, який систематично надавала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26).

Відповідно до довідок Солом’янського районного управління Пенсійного фонду України № 502, № 503, № 504, № 505, № 506 від 16 листопада 2009 року ОСОБА_3 отримував пенсію по інвалідності 2-ої групи внаслідок загального захворювання з 16 березня 2005 року по 31 січня 2008 року. Середньомісячний розмір його пенсії складав: у 2005 році – 344,30 гривень, у 2006 році – 370,80 гривень, у 2007 році – 432,13 гривень, у 2008 році – 821,18 гривень, у 2009 році – 928, 72 гривень (а.с. 62-65, 67).

Відповідач ОСОБА_2 лише періодично допомагала продуктами та грошима своєму сину. У зв’язку з цим в лютому 2008 року надавала 300 гривень коштами та продуктами на 50 гривень; у квітні 2008 року продуктами на 60 гривень та коштами 100 гривень. Зазначене підтверджується розписками від 09 квітня 2008 року та 26 квітня 2008 року (а.с 27, 28).

Кошти та продукти були передані відповідачем ОСОБА_2 особисто позивачу ОСОБА_1, що не оспорювалось сторонами, у розписці міститься особистий підпис позивача.

На спростування доводів позивача, представник відповідача посилається на покази свідків та письмові докази.

Допитана судом за її згодою як свідок відповідач ОСОБА_2 показала суду, що її син та позивач разом ніколи не жили, позивач лише інколи проходила до нього та ніколи його не доглядала. Сину допомагала лише вона, приїздила до нього дуже часто, майже кожний день, передавала гроші та продукти. Брати від ОСОБА_1 розписки їй порадила знайома. У розписках вказано, що продукти та гроші передаються ОСОБА_1 як співмешканці, оскільки в іншому випадку позивач їх би не підписала. На похоронах сина ОСОБА_2 не була, тому що дуже хворіла.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вперше побачила ОСОБА_3 влітку 2005 року. Бувала у його квартирі рідно, декілька разів на рік разом з ОСОБА_2 У квартирі вона бачила ОСОБА_1, яка там спала. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що остання постійно допомагає сину. У нотаріальній конторі вона чула, що ОСОБА_2 не оспорювала того, що ОСОБА_1 також є спадкоємицею ОСОБА_3

ОСОБА_9 показала суду, що позивач проживала в квартирі ОСОБА_3 десь з 2004 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно сварились.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що приходила до ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, допомагала їй приносити продукти, бачила там ОСОБА_1, проте одежі останньої у квартирі вона не бачила.

ОСОБА_11 показала, що бачила як матір ОСОБА_3 інколи до нього приходила. ОСОБА_1 часто приходила до останнього, вони разом вживали спиртні напої.

ОСОБА_12 як свідок показав, що живе поряд з 2002 року, але останні декілька років ОСОБА_3 не бачив взагалі, так як він не виходить з квартири. У квартирі він був лише однин раз у 2002 році. Позивач не жила в квартирі ОСОБА_3, вони лише разом вживали спиртні напої. Матір ОСОБА_3 він бачив один раз десь 3-4 роки тому. З ОСОБА_3 та ОСОБА_1 він перебуває в неприязних стосунках з 2004 року.

Представником відповідача надані і письмові докази.

З відповіді Солом’янського РУГУ МВС України в м. Києві № 50 від 25 грудня 2009 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року за вказаною адресою. На даний час у зазначеній квартирі проживає колишня співмешканка ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, раніше не судима, яка значиться зареєстрованою по АДРЕСА_2 Громадянка ОСОБА_1 періодично за місцем проживання зловживає спиртними напоями, в зв’язку з чим з нею неодноразово проводилися профілактичні бесіди. При неодноразових візитах за вказаною адресою осіб кримінального елементу не виявлено (а.с. 56).

З відповіді Міської туберкульозної лікарні № 2 від 06 січня 2010 року № 3 вбачається, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 28 вересня 2007 року по 22 лютого 2008 року. Лікування хворого проводилось за рахунок державного та місцевого бюджетів.

За таких обставин, оцінивши наданні докази, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 тривалий час, більше 10 років, спільно проживала однією сім’єю з ОСОБА_3, була пов’язана з ним спільним побутом, мала взаємні права та обов’язки. Тому суд вважає доведеною та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача ОСОБА_1 про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3

Письмові докази та покази свідків позивача на підтвердження такого факту послідовні, кореспондуються між собою та є узгодженими.

Надані відповідачем докази та покази свідків доводі позивача не спростовують, навпаки деякі свідки відповідача, зокрема, ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім’єю.

Разом з тим, встановлення  факту проживання однією сім’єю з 1996 року не породжує для ОСОБА_1 правових наслідків, тому зазначений факт підлягає встановленню з 01 січня 2004 року.

Частиною 2 ст. 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з довідкою до Акту огляду МСЕК серії НОМЕР_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, після проходження 08 лютого 2009 року повторного огляду була визначена перша група інвалідності з 01 лютого 2008 року за загальним захворюванням з потребою стороннього догляду (а.с. 9).

У витягу з історії хвороби № 9755 Київської міської клінічної лікарні № 4 зазначено, що у громадянина ОСОБА_3, який перебував на стаціонарному лікування з 25 серпня 2007 року по 27 вересня 2007 року з приводу ішемічного інсульту на фоні кардіосклерозу, верхньодолевого інфільтративного туберкульозу правої легені, кісти лівої нирки (а.с. 61).

З відповіді Міської туберкульозної лікарні № 2 від 10 листопада 2009 року № 474 громадянин ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 28 вересня 2007 року по 22 лютого 2008 року з приводу вперше діагностованого туберкульозу легень. Крім того у хворого мало місце наявність супутньої патології у вигляді ішемічного інсульту, ускладненого правобічним геміпарезом, вираженої моторної афозії, вестибуло-мозжочкової атаксії. Протягом лікування хворий перебував у важкому стані та потребував постійного індивідуального догляду, який систематично надавала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26).

Положеннями ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що ОСОБА_3 давно та тяжко хворів, останні три роки взагалі не виходив на вулицю, оскільки за станом свого здоров’я вже не міг самостійно пересуватися, ОСОБА_1 його годувала, мила, купувала продукти харчування та ліки. Зазначали, що ніхто інший ним не опікувався.

Допитана у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 підтвердила, що вона витрат по похованню сина ОСОБА_3 не несла, на похоронах сина присутньою не була, хоча ОСОБА_1 повідомила їй про смерть сина. У нотаріальній конторі заявляла про те, що не заперечує проти набуття позивачкою, як співмешканкою її померлого сина, права спадкування на половину спірної квартири, проте на час розгляду справи в суді змінила свою думку в цій частині.

Оцінивши докази сторін, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 через тяжкий стан здоров’я перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, яку постійно надавала ОСОБА_1

Слід критично оцінити покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки їх покази є суперечливими та такими, що протирічать зібраним по справі письмовим доказам.

Так, свідок ОСОБА_12 зазначав, що він з 2004 року перебуває у неприязних стосунках з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в спірній квартирі був лише один раз у 2002 році. Свідок ОСОБА_10 пояснювала, що ОСОБА_3, якого вона особисто бачила за місяць до його смерті, міг самостійно пересуватися, сторонньої допомоги не потребував, що суперечить письмовим доказам у справі та показам всіх інших свідків. Свідок ОСОБА_11 зазначила, що у спірній квартирі не була жодного разу.

За таких обставин, вимога позивача про одержання права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 1258, 1259, 1261, 1264, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 256-259 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та жінки без шлюбу з 01 січня 2004 року.

Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3, надавши ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги – матір’ю померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 08 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: