ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/8861/20

Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8861/20

За позовом Приватного підприємства "Будіндустрія-1" (01135, м. Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4Д, офіс 93)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44-Б)

про стягнення боргу

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будіндустрія-1" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (далі - відповідач) про стягнення боргу 64 200, 24 грн.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним було поставлено товар відповідачу, згідно видаткової накладної № 41618 від 16.04.2020, однак останній не виконав зобов`язання щодо оплати поставленого товару, що призвело до заборгованості у сумі 64 200, 24 грн. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 64 200, 24 грн боргу та 2 102, 00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою від 30.06.2020 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, встановив позивачеві строк на усунення недоліків - 5 днів шляхом: 1) подання до суду читабельних копій товарно-транспортних накладних та докази направлення претензії про сплату заборгованості від 19.05.2020 на адресу відповідача; 2) подання оригіналу фіскального чека; 3) зазначення відомостей згідно з п. 7 ч. 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

10.07.2020 на виконання вимог ухвали від 30.06.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

04.08.2020 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи № 910/8861/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.08.2020 від позивача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.10.2020 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Державної податкової служби України інформацію про використання покупцем - ТOB "ТІНТОРІТТО" (ЄДРПОУ 41358775) норми ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді нарахування суми податку до податкового кредиту по податковій накладній № 238 від 16.04.2020, яка була зареєстрована 23.04.2020 продавцем - ПП "Будіндустрія-1" (ЄДРПОУ 34763197) у Єдиному реєстрі податкових накладних за продаж товару та уповноважити представника позивача у виконанні даної вимоги та отриманні витребуваної інформації.

12.10.2020 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від Державної податкової служби України інформацію про використання покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРІТТО" норми ст. 201 Податкового кодексу України щодо нарахування суми податку до податкового кредиту по податковій накладній № 238 від 16.04.2020, яка була зареєстрована 23.04.2020 продавцем - Приватним підприємством "Будіндустрія-1" у Єдиному реєстрі податкових накладних за продаж товару, про що постановив відповідну ухвалу.

13.11.2020 через відділ канцелярії від позивача надійшла заява про надання витребуваних судом доказів.

23.11.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, згідно видаткової накладної № 41618 від 16.04.2020 позивач поставив відповідачу товар (бетон) на суму 64 200, 24 грн.

На підтвердження обставин перевезення відповідного товару позивач надав в матеріали справи копії товарно - транспортних накладних № 224, 223 та 232 від 16.06.2020.

Відповідач не повернув позивачу підписану зі свого боку видаткову накладну та не оплатив поставлений товар, водночас відповідно до відомостей інформаційно - телекомунікаційної системи «Податковий блок», в додатку № 5 д податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року (реєстраційний номер 9110146255), поданої відповідачем 19.05.2020, задекларовано ПДВ у сумі 10 700, 04 грн по взаємовідносинах з позивачем.

Згідно податкової накладної № 238 від 16.04.2020 сума 10 700, 04 грн, що була сформована позивачем та зареєстрована в податкових органах, є сумою ПДВ по видатковій накладній № 41618 від 16.04.2020.

18.06.2020 позивач направив відповідачу лист від 17.06.2020, в якому зазначав, що під час прийому товару поставленого за видатковою накладною № 41618 від 16.04.2020, другий екземпляр накладної не було повернуто постачальнику, та просив повернути підписану з боку відповідача відповідну видаткову накладну. До зазначеного листа позивач додав два примірники видаткової накладної № 41618 від 16.04.2020. Вказане поштове відправлення було відправлене цінним листом з описом, докази чого наявні в матеріалах справи.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 64 200, 24 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували поставку позивачем йому 16.04.2020 товару на суму 64 200, 24 грн, тобто з підстав недоведеності належними та допустимими доказами вимог позивача. При цьому, заперечуючи наявність в матеріалах справи належних доказів поставки йому та відповідно отримання ним товару 16.04.2020 на суму 64 200, 24 грн за видатковою накладною № 41618, відповідач не заперечує самих обставин поставки йому позивачем такого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, між сторонами у спрощений спосіб (шляхом оформлення видаткової накладної) був укладений договір поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Цією нормою передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання (обов`язку оплатити товар) - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Договір поставки був укладений сторонами у спрощений спосіб та не містив умов щодо строків оплати товару, відповідно в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, поставлений позивачем відповідачу товар 16.04.2020 на суму 64 200, 24 грн, відповідач був зобов`язаний оплатити 17.04.2020.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 64 200, 24 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 64 200 ,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували поставку позивачем йому 16.04.2020 товару на суму 64 200, 24 грн, що є підставою для відмови від позову, з наступних підстав.

Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

З метою вирішення питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару за спірною видатковою накладною та його прийняття відповідачем, судом було досліджено, в тому числі податкову звітність позивача та відповідача, і при цьому встановлено, що як позивачем так і відповідачем у податковій звітності відображено господарську операцію за такою видатковою накладною.

Так, судом встановлено, що відносно операції з поставки товару 16.04.2020 позивачем було виписано на ім`я відповідача в податкову накладну, отримання якої відповідачем не спростоване. Відповідачем, в свою чергу, було 19.05.2020 задекларовано ПДВ у сумі 10 700, 04 грн по взаємовідносинах з позивачем. Відповідні докази залучені до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зазначеним Законом (ст.9) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг (п. 20 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307).

Враховуюче вищевикладене, податкова накладна містить обов`язкові реквізити встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів і відповідно є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 19.02.2020 у справі № 915/675/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання.

На підтвердження факту поставки позивач надав в якості доказів видаткову накладну, товарно - транспортні накладні, лист щодо направлення відповідачу примірників видаткової накладної для їх належного оформлення, нотаріально засвідчену заяву водія, який здійснював доставку товару, податкову накладну та лист податкової щодо декларування відповідачем ПДВ по відповідним взаємовідносинам з позивачем, а також докази існування аналогічних правовідносин між сторонами в минулому. Надані позивачем докази в своїй сукупності засвідчують логічну та вірогідну поведінку позивача у правовідносинах з відповідачем, в той як поведінка відповідача, з огляду на наявні в справі докази, є нелогічною, і зводиться до простого заперечення, вчинених раніше дій.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару 16.04.2020 на суму 64 200, 24 грн, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленої продукції за договором поставки, водночас відповідач не надав вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за вказаним договором.

Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 64 200, 24 грн основного боргу.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до наведеної норми суд покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Будіндустрія-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" про стягнення 64 200, 24 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44-Б; ідентифікаційний код 41358775) на користь Приватного підприємства "Будіндустрія-1" (01135, м. Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4Д, офіс 93; ідентифікаційний код 34763197) 64 200 (шістдесят чотири тисячі двісті) грн 24 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких