Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової  Н.М. ,  Жизневської А.В..

при секретарі судового

засідання Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі апеляційну

скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення

Корольовського районного суду м.  Житомира від 22 січня 2009 року у справі за

позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод

хімічного волокна" про стягнення заборгованості з виплат по відшкодуванню шкоди,

завданої професійним захворюванням та компенсації у зв'язку з несвоєчасною її

виплатою,

встановила:

У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства „Житомирській завод хімічного волокна" (далі - Товариство) і зазначала,  що відповідач станом на 1 квітня 2001 року заборгував їй 3381 грн. 89 коп. грошових коштів в якості відшкодування шкоди,  пов'язаної з професійним захворюванням.  Посилаючись на положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  просила стягнути невиплачені кошти а також 4171 грн. 62 коп. компенсації за несвоєчасну їх виплату на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок).

У процесі розгляду справи ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з Товариства на її користь 518 грн. 50 коп.3аборгованості та 5072 грн. 59 коп. компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати коштів.

Рішенням Корольовського районного суду м.  Житомира від 22 січня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі представник позивачки,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права,  зокрема положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Представник Товариства,  будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи,  до суду апеляційної інстанції не з'явився,  під час розгляду справи судом першої інстанції надав письмові заперечення (а.с.  15-37). Зі змісту вказаних заперечень слідує,  що Товариство не визнає позову ОСОБА_2 у зв'язку з наявною процедурою банкрутства  Товариства. Вважає,  що позивачка є конкурсним кредитором і своєчасно не заявила про наявну заборгованість,  а будь-які штрафні санкції протягом дії мораторію не можуть застосовуватися.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  визнав позивачку конкурсним кредитором і,  пославшись на те,  що вимоги позивачкою,  як кредитором,  не були заявлені у строк для їх подання,  відмовив у задоволенні позову.

Проте,  такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Як роз'яснено в п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці",  відповідно до правил глави ХУ КЗпП порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою до органів по розгляду трудових спорів,  у тому числі до місцевого суду. Введений ухвалою арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно зі  ст.  12 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-XII не поширюється на виплату заробітної плати,  аліментів,  відшкодування шкоди,  заподіяної здоров'ю та життю громадян.

За таких підстав,  коли судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права,  рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову,  виходячи з наступного.

Встановлено,  що Товариством позивачці до 1 квітня 2004 року проводилася щомісячна,  у розмірі 156 грн. 40 коп.,  виплата відшкодування шкоди,  завданої працівнику внаслідок професійного захворювання. Станом на 01.04.2001 року відповідач заборгував ОСОБА_2 3381 грн. 89 коп. таких виплат (а.с. 6). Починаючи з 2 квітня 2001 року по 10 березня 2005 року Товариством сплачено позивачці 2544 грн. 87 коп. (а.с. 20-34). Вказані обставини сторонами визнаються.

А відтак,  розмір заборгованості з виплат по відшкодуванню шкоди становить 837 грн. 02 коп. (3381.89 - 2544.87) за період з жовтня 2000 року (55 грн. 02 коп.) по березень 2001 року (по 156.40 грн. щомісяця). Враховуючи,  що суд,  згідно положень  ст.  11 ЦПК України,  розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених вимог,  то позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з Товариства заборгованості з виплат по відшкодуванню шкоди підлягають задоволенню в межах заявленої суми -518 грн. 50 коп. Відповідно до п. п. 2 та 3 Порядку з 1 січня 2001 року компенсації підлягає щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності,  що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Виходячи з викладеного,  стягненню на користь позивачки підлягає компенсація за порушення термінів виплати Товариством щомісячного відшкодування за січень-березень 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого,  але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації,  поділений на 100 (п. 4 Порядку). А відтак,  сума компенсації,  що підлягає до стягнення,  становитиме: за січень 2001 року - 207 грн. 07 коп. (156.40 грн. х 1.006 х ... х 1.015 х 100% - 100%,  де 1.006 - індекс споживчих цін за лютий 2001 року,  що підлягає множенню та такі ж індекси за період з березня 2001 року по лютий 2009 року); за лютий 2001 року - 204 грн. 88 коп.  (156.40 грн. х 1.006 х ... х 1.015 х 100% - 100%,  де 1.006 - індекс споживчих цін за березень 2001 року,  що підлягає множенню та такі ж індекси за період з квітня 2001 року по лютий 2009 року); за березень 2001 року - 202 грн. 69 коп. (156.40 грн. х 1.015 х ... х 1.015 х 100% - 100%,  де 1.015 - індекс споживчих цін за квітень 2001 року,  що підлягає множенню та такі ж індекси за період з травня 2001 року по лютий 2009 року). Загальна сума компенсації становить 614 грн. 64 коп.

Не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_2 щодо компенсації невиплачених коштів за 2000 рік з підстав заявлених у позові,  а саме згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159,  оскільки за п. 2 вказаної постанови компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 року по 31 січня 2000 року,  проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427. Остання ж передбачає проведення компенсації лише нарахованої але не виплаченої заробітної плати,  а не щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності,  що компенсує відповідну частину заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  309,  314,  316 ЦПК України,  колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.  Житомира від 22 січня 2009 року скасувати,  ухваливши нове про часткове задоволення позову.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод хімічного волокна" на користь ОСОБА_2 518 грн. 50 коп.3аборгованості з виплат по відшкодуванню шкоди,  завданої професійним захворюванням,  та 614 грн. 64 коп. компенсації у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

У решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.