Справа № 22ц-1551/2010 Головуючий у 1 інстанції – ГОЛОВЧЕНКО М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі:
за участю: РАЧОВІЙ І.І.
ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства „Фортуна” на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства „Фортуна” про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і за затримку видачі трудової книжки, про зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом та, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд: стягнути на його користь з приватного сільськогосподарського підприємства „Фортуна” заробітну плату за час вимушеного прогулу і за затримку видачі трудової книжки з 12 вересня 2009 року по 30 грудня 2009 року; стягнути нараховану але не виплачену заробітну плату (розрахункові), які за його підрахунком згідно виписки з особового рахунку становлять 12160 грн.19 коп.; зобов”язати внести зміни в трудову книжку, де вказати, що позивач звільнений з роботи 30 грудня 2009 року за власним бажанням по ст.38 КЗпП України та стягнути 1500 грн. відшкодування моральної шкоди (а.с.37).
Позивач стверджує, що він працював у відповідача водієм автомобіля; 12 вересня 2009 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і з часу подачі заяви, з 12 вересня 2009 року, у відповідача не працює. Як зазначає позивач, його заява керівником підприємства була підписана, проте, йому було не відомо, чи був виданий наказ про його звільнення. Розрахунок при звільненні з ним проведений не був, йому не оплатили час перебування на лікарняному. З наказом про звільнення він ознайомлений лише 30 грудня 2009 року. 30 грудня 2009 року йому видана трудова книжка, із запису в якій він довідався, що звільнений з 12 вересня 2009 року згідно наказу № 123 від 25.12.2009 року за власним бажанням по ст.38 КЗпП України. Через затримку відповідачем видачі трудової книжки, він не мав можливості працевлаштуватись, докладав додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому спричинена моральна шкода.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2010 року позов задоволено частково.
Приватне сільськогосподарське підприємство „Фортуна” в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач заяву про звільнення написав і подав 25 грудня 2009 року і вона зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції за № 223 від 25.12.2009 року. У заяві позивач вказав дату звільнення – 12.09.2009 року, тобто з того часу, як він припинив працювати в ПСП”Фортуна”. Апелянт наполягає, що у суді першої інстанції не доведено факт подання позивачем заяви 12.09.2009 року і в журналі вхідної кореспонденції вона не зареєстрована; про розірвання трудового договору згідно до ст.38 КЗпП за два тижні до звільнення ОСОБА_5 відповідача не сповістив. Запит адвоката також не доводить факт подання заяви 12.09.2009 року. Апелянт наполягає, що ніякого вимушеного прогулу не було, оскільки прогул позивач вчинив з власної ініціативи. З наказом про звільнення позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на наказі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з роботи грубо порушені вимоги трудового законодавства, оскільки звільнення з роботи заднім числом не передбачено, а тому суд погоджується з доводами позивача, що заяву про звільнення з роботи він писав 12 вересня 2009 року і підтвердженням цього є запит адвоката ОСОБА_7 юридичної консультації від 16.11.2009 року та обхідний лист від 06.10.2009 року, наявні у справі. Суд вважає, що в судовому засіданні встановлено на підставі добутих доказів , що відповідачем були порушені вимоги трудового законодавства і, виходячи з положень ст.235 КЗпП України, порушені права позивач підлягають поновленню. Суд зобов”язав приватне сільськогосподарське підприємство „Фортуна” нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 вересня по 30 грудня 2009 року. При виплаті заробітної плати провести відповідні відрахування. Зобов”язано приватне сільськогосподарське підприємство „Фортуна”внести зміни запису дати звільнення у трудову книжку ОСОБА_5, де вказати дату звільнення 30 грудня 2009 року. В задоволенні решти позову відмовлено та стягнуто з відповідача судові витрати.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційним судом встановлено, що сторони з 03 квітня 2008 року перебували у трудових правовідносинах, які припинені згідно заяви ОСОБА_5 від 25 грудня 2009 року, копія якої наявна у справі на а.с.7, та оригінал якої досліджений апеляційним судом.
В апеляційному суді ОСОБА_5 не заперечував, що зазначена заява написана ним особисто і датована 25 грудня 2009 року, а дату звільнення він вказав 12 вересня 2009 року.
В апеляційному суді позивачем не доведено, що вказана заява ним була написана та подана відповідачеві 12 вересня 2009 року. Позивачем не доведено також апеляційному суду, що дату написання заяви – 25.12.2009 року – він написав під будь-яким стороннім тиском. Безспірні і безсумнівні та неспростовні докази тієї обставини, що позивач заяву про звільнення подав відповідачеві саме 12 вересня – у матеріалах справи відсутні і апеляційному суду таких доказів позивачем не представлено. Наявні у справі запит адвоката від 16 листопада 2009 року та обхідний лист від 06 жовтня 2009 року достовірно не підтверджують, що заяву про звільнення позивач написав та подав відповідачу саме 12 вересня 2009 року, у той час як сама заява ці твердження позивача спростовує, зважаючи на таке.
Згідно до ст.38 КЗпП України, позивач мав попередити відповідача про розірвання трудового договору письмово за два тижні перед поданням заяви, або відпрацювати два тижня після подання заяви, тобто після 12 вересня 2009 року. Доказів належного попередження відповідача відповідно до ст.38 КЗпП України про розірвання трудового договору ОСОБА_5 не надав у суді першої інстанції і не представив апеляційному суду. Разом з тим, з наявного у матеріалах справи табелю обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_5 в односторонньому порядку припинив трудові правовідносини з відповідачем, оскільки у вересні 2009 року на роботу не вийшов, а отже його відсутність на роботі з вересня по грудень 2009 року вимушеним прогулом не являється.
Щодо зміни дати звільнення ОСОБА_5 з роботи з 12 вересня 2009 року на 30 грудня 2009 року, висновок суду не відповідає обставинам справи та трудовому законодавству, оскільки по справі встановлено, що ОСОБА_5 25.12.2009 року звернувся до підприємства про звільнення його з роботи з 12 вересня 2009 року. Роботодавець погодився з пропозицією про звільнення ОСОБА_5 саме з 12 вересня 2009 року, що не суперечить п.п.1,4 ч.1 ст.36 КЗпП України щодо можливості визначення дати звільнення за угодою сторін. З цієї дати позивач не виходив на роботу, його звільнили з роботи з 12 вересня 2009 року і у суду не було підстав задовольняти ці позовні вимоги ОСОБА_5
Зазначені обставини не були взяті до уваги та не досліджувались судом першої інстанції, який безпідставно визнав доведеним факт вимушеного прогулу, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими і законні підстави для задоволення позову відсутні, а тому, відповідно до ст.309 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині покладення обов”язку на ПСП”Фортуна” нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 вересня по 30 грудня 2009 року, провести відповідні відрахування при виплаті заробітної плати, внести зміни запису дати звільнення у трудову книжку ОСОБА_5, де вказати дату звільнення 30 грудня 2009 року, і у задоволенні цих вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Рішення суду також підлягає скасуванню у частині стягнення з ПСП „Фортуна” на користь держави судових витрат по справі. В іншій частині рішення має бути залишено без змін. Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст.38, 235 КЗпП України ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства „Фортуна” на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2010 року скасувати в частині покладення обов”язку на ПСП”Фортуна” нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 вересня по 30 грудня 2009 року, провести відповідні відрахування при виплаті заробітної плати, внести зміни запису дати звільнення у трудову книжку ОСОБА_5, де вказати дату звільнення 30 грудня 2009 року, та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні цих вимог.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2010 року скасувати в частині стягнення з ПСП „Фортуна” на користь держави судових витрат по справі.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: