Судове рішення #9035412

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М. ,  Жизневської А.В..

при секретарі судового

засідання Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод

огороджувальних конструкцій" (далі - Товариство) на рішення Богунського

районного суду м.  Житомира від 3 лютого 2009 року у справі за позовом

Товариства до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про

виселення,

встановила:

У поданій апеляційній скарзі Товариство,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин справи,  просить скасувати рішення суду від 3 лютого 2009 року,  яким відмовлено Товариству у задоволенні позову про виселення відповідачів з кімнати № 37 гуртожитку,  що по вул.  Шелушкова,  93 в м.  Житомирі,  за пропуском строку звернення до суду. Зокрема,  апелянт зазначає,  що поза увагою суду залишився той факт,  що Товариство є власником гуртожитку,  відповідач ОСОБА_2 звільнився з роботи за власним бажанням,  відпрацювавши на підприємстві менше 10 років,  а також не застосував до спірних правовідносин положень  ст.  41 Конституції України та  ст.   ст.  317,  319,  321 та 325 ЦК України.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено,  що спірна кімната була виділена працівнику Товариства ОСОБА_2 на підставі спільного рішення профкому та адміністрації Товариства від 16 серпня 1995 року (а.с. 8) та на підставі цього ж рішення був виданий ордер за № 183 від 7 вересня 1995 року (а.с. 9). Згідно розпорядження від 03.02.1999 року № 2 по Товариству ОСОБА_2 було звільнено з роботи за  ст.  38 КЗпП України (за власним бажанням) з 03.02.1999 року.

Відповідно до положень ч. 2  ст.  132 ЖК України працівників підприємств,  установ,  організацій,  які поселилися в гуртожитку в зв'язку роботою,  може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

А тому,  вимоги позивача є обґрунтованими.

Проте,  враховуючи загальний трирічний строк позовної давності,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,  що у даному випадку Товариством пропущено строк звернення до суду,  який сплив у 2002 році,  і Товариством не ставилося питання про поновлення строку звернення до суду.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними,  оскільки вказані ним норми ЦК України регулюють питання права власності,  а спірні правовідносини врегульовано нормами житлового законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати,  що суд першої інстанції при розгляді справи припустився порушень норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин,  підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод огороджувальних конструкцій" відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.  Житомира від 3 лютого 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Справа № 22 ц/911     Головуючий в суді 1-ї інстанції Коломієць О.С.

Категорія 42     Доповідач Матюшенко І.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація