НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

01 грудня 2020 рокуСправа № 322/1099/20

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Губанова Р.О., секретар судового засідання – Блажко О.П., за участю позивача Кочіашвілі С.А., відповідача Коробова М.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника СРПП № 4 Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Коробова Максима Анатолійовича, третя особа Головне управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив

короткий зміст позовних вимог, пояснення сторін, рух справи:

10.11.2020 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №414966 від 1 листопада 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 гривень;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Матросова, 29, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код 40108688) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок.) витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив таке.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 1 листопада 2020 року серії БАБ №414966, винесеною начальником СРПП №4 Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітанон поліції Коробовим Максимом Анатолійовичем, на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень за адміністративні правопорушення, передбачені ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що позивач 1 листопада 2020 року о 14 год. 45 хв., керував транспортним засобом Peugeot Boxer на вул. Стадіонній в районі стадіону ім. Андрєєва в смт. Новомиколаївка Запорізької області не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, при цьому було встановлено номерні знаки невстановленого зразку, чим порушив п.2.1 (а) і п.30.1 ПДР України.

Позивач не згоден з постановою про адміністративне правопорушення, оскільки вважає її незаконною. На переконання позивача вона винесена з порушенням вимог ст.283 КУпАП і інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Звертає увагу, що у п.2.1. (а) ПДР України вказано: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»; та п. 30.1, вказано: «Власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Натоміть порушення у яких його звинувачують, передбачені п.2.1.(б) п.30.2 ПДР України.

Позивач вважає, що за таких обставин постанова була винесена при неповному з`ясуванні обставин справи про адміністративне правопорушення з грубим порушенням норм процесуального права, а тому є необґрунтованою, а отже – незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.11.2020 було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи на 23.11.2020 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Новомиколаївське ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області не подало відзиву на позов у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 23.11.2020 за письмовим клопотанням позивача, первісного відповідача Новомиколаївське відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області замінено належним відповідачем начальником СРПП №4 Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітаном поліції Коробовим Максимом Анатолійовичем, у зв`язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2020 та надано належному відповідачу строк для подання відзиву на позов.

24.11.2020 представником третьої особи Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області надано письмові пояснення на позовну заяву зі змісту, яких випливає що вимоги позивача є необґрунтованим, натомість постанова відповідача законною і вмотивованою, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 не подав відзиву на позов у встановлений судом строк.

В судовому засіданні позивач зазначив, що дійсно на момент зупинки поліцейським, окрім посвідчення водія не мав при собі жодних документів на автомобіль, однак згодом документи були йому привезені і він надав їх поліцейському. Картонні таблички з написами латинських літер і цифр були встановленні на автомобілі під час придбання ним автомобіля. Автомобіль він, від імені дочки ОСОБА_3 купував у м. Луцьку 29.10.2020 там же він розмитнив автомобіль, однак йому не видали транзитні номера (номера для разових поїздок) через їх відсутність, про що у документах про розмитнення була зроблена відповідна позначка. Після того ввечері 29.10.2020 приїхав на автомобілі додому, а зранку поїхав в м. Запоріжжя до регіонального сервісного центру де почав процедуру постановки автомобіля на облік (реєстрування), однак через пізній час, він не встиг цього зробити і йому було запропоновано завершити процедуру 03.11.2020, що згодом було зроблено.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти позову та пояснив суду, що на момент зупинки ОСОБА_1 не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, а на автомобілі замість номерних знаків були картонні таблички з написами латинських літер і цифр, що на його думку, свідчить про склад правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.

Представник третьої особи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, що відповідно до ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №414966, від 01.11.2020 складеною начальником СРПП №4 Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Коробовим Максимом Анатолійовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 425 гривень.

У постанові зазначені наступні фактичні обставини: « ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Peugeot Boxer 01.11.2020 о 14 год. 45 хв. на вул. Стадіонній в районі стадіону ім. Андрєєва в смт. Новомиколаївка Запорізької області не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, при цьому було встановлено номерні знаки невстановленого зразку, чим порушив п.2.1 (а) і п.30.1 ПДР України».

Позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХВ НОМЕР_2 від 03.11.2020 на автомобіль Peugeot Boxer.

Третьою особою надані фотокопія транспортного засобу Peugeot Boxer, фотокопія рапорту начальника СРПП №4 Коробова М.А.

Проти долучення вказаних доказів до матеріалів справи, сторони не заперечували.

Інших доказів учасники справи суду не надали.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частина перша ст.126 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідачем не спростовані доводи позивача в контексті часу придбання автомобіля, його реєстрації, наявності (не в момент зупинки, а взагалі) документів про розмитнення автомобіля і вказівки у них відомостей про відсутність транзитних номерів.

Відповідно до п.2 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон).

Відповідно до п.7 постанови КМУ від 7 вересня 1998 р. N 1388 із змінами «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі постанова КМУ від 07.09.1998) власник транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Види документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, визначені у п.8 згаданої постанови.

Отже при відсутності реєстраційного документа на транспортний засіб (що було обумовлено об`єктивними причинами придбання автомобіля 29.10.2020, обов`язком реєстрації впродовж десяти днів) ОСОБА_1 зобов`язаний був мати при собі документи, що підтверджують правомірність придбання і розмитнення транспортного засобу.

Факт відсутності у позивача будь-яких документів на транспортний засіб (реєстраційних, про розмитнення автомобіля тощо) під час його зупинки поліцейським, не спростовується ОСОБА_1 , а навпаки визнається ним, отже ця обставина не потребує доказування, відповідно до ст.78 КАС України.

Та обставина, що згодом відповідні документи були привезені позивачу, не впливають на правильність прийнятого відповідачем рішення в контексті притягнення відповідача до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Той факт, що відповідач при виготовленні бланку постанови допустився описки помилкового зазначивши, що ОСОБА_1 порушив п.2.1 (а) ПДР України, замість правильної вказівки - п.2.1 (б) ПДР України, так само не вказують на незаконність постанови, адже фабула порушення зазначена у протоколі правильно, до того ж як вже зазначалося визнається самим позивачем.

Не є суттєвим процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування постанови, факт виправлення у ній По-батькові позивача, оскільки самим позивачем підтверджуються фактичні обставини.

Не встановлено судом також істотних порушень ст.183 КУпАП і інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

З огляду на викладене, суд визнає доведеним наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Разом з тим суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо безпідставного визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.

Частиною шостою ст.121 КУпАП передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Згідно з п.30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів).

Вказівку у постанові на порушення п.30.1 ПДР України суд розцінює як описку відповідача.

Під час судового розгляду було встановлено, що на автомобілі замість номерних знаків були картонні таблички з написами латинських літер і цифр.

Отже, формально у вказаному випадку могли бути наявні ознаки складу згаданого правопорушення.

Поряд з цим, Європейським судом у процесі тлумачення положень конвенції створено автономне поняття «Якість закону». У справі «Корецький та інші проти України», зокрема, в пп.46-47 рішення ЄСПЛ дійшов такого висновку: навіть припускаючи, що положення закону було правильно розтлумачене судами та втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у п.2 ст.11 конвенції не тільки вимагає, аби дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, а й також містить вимогу щодо якості закону.

Відповідно до позиції ЄСПЛ закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований достатньо чітко для того, щоб вона могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права - одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих конвенцією.

Як вже зазначалося у п.7 постанови КМУ від 07.09.1998 передбачено обов`язок реєстрації транспортного засобу протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України.

Положеннями п.п.17, 47 цієї ж постанови визначено порядок видачі номерних знаків і номерних знаків для разових поїздок.

Аналіз положень згаданого нормативно-правового акту дає підстави вважати, що позивачу після оформлення митних документів і до моменту реєстрації транспортного засобу мали бути видані, номерні знаки для разових поїздок, чого зроблено не було, через незалежні від волі позивача причини.

Доводи позивача про те, що автомобіль був придбаний і розмитнений ним 29.10.2020, що в документах про розмитнення автомобіля була відповідна позначка про відсутність транзитних (для разових поїздок) номерних знаків, не спростовані, при цьому відповідач підтвердив, що така обставина, як наявність позначки у документах про відсутність номерних знаків могла мати місце.

Отже, в цьому випадку, на переконання суду, ОСОБА_1 після придбання автомобіля при наявності документів про розмитнення автомобіля з відповідною позначкою, впродовж десяти днів мав право керувати транспортним засобом без номерного знаку для разових поїздок.

Суд не погоджується з доводами відповідача що згадані картонні таблички можна вважати номерними знаками невстановленого зразку.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що відповідач при винесенні постанови в порушення вимог ст.245 КУпАП з`ясував обставини цієї справи не повно і не всебічно, тому постанова в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зі змісту постанови випливає, що на ОСОБА_1 було накладено стягнення відповідно до ст.36 КУпАП (якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених) за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, отже, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.241–246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до начальника СРПП №4 Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Коробова Максима Анатолійовича – задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 414966 від 1 листопада 2020 року, в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, скасувати.

В решті постанову залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повний текст рішення складений 01.12.2020.

Суддя                                                                                        Р.О. Губанов