У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

 

 

головуючого	Колесника М.А.
суддів	Селівона О.Ф. і Шевченко Т.В.
за участю прокурора	Сушко Т.М.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2005 року.

 

                                       Цим вироком засуджено:

 

  ОСОБА_1,

 1979 року народження, судимості немає,

 

    за п.6 ч.2 ст.115 КК України на тринадцять років позбавлення волі з

конфіскацією майна;  ч.2 ст. 186 КК України - на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;                      

 

  ОСОБА_2,

1977 року народження, судимості немає,

 

            за ч.2 ст.186 КК України - на чотири роки позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_1  виправдано за п. 12 ч.2 ст.115 КК України, а ОСОБА_2 -  за п.п.6 і 12 ч.2 ст.115 КК України.

 

         Як визнав встановленим суд, засуджені вчинили злочини за таких обставин.

 

         24.12.2004 р., приблизно о 20 годині,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після неодноразового вживання спиртних напоїв, для збільшення стану си"яніння, зайшли в будинок родича ОСОБА_1- ОСОБА_3, який знаходиться на АДРЕСА_1. Під час вживання спиртних напоїв у них виник умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого.  З цією метою ОСОБА_2, діючи за домовленістю з ОСОБА_1, щоб потерпілий на деякий час утратив свідомість і вони безперешкодно могли викрасти його майно, взяв у одній із кімнат будинку скляну пляшку ємністю 0.5 літра, наповненою рідиною, непомітно підійшов до ОСОБА_3 та наніс йому один удар із середньою силою цією пляшкою в потилицю. Від удару потерпілий опустився на підлогу, обличчям до низу. Після цього до ОСОБА_3 із сокирою в руці підійшов ОСОБА_1, який, вийшовши за межі домовленості між ним та ОСОБА_2  про вчинення  лише пограбування, діючи з умислом, направленим на умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів, умисно наніс йому один удар обухом сокири в ліву потиличну ділянку голови від якого останній помер на місці події. Потім ОСОБА_1та ОСОБА_2, викравши майно ОСОБА_3 на загальну суму 2 422 грн., залишили місце події.

 

            У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо обох засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд безпідставно: виправдав ОСОБА_1за п. 12 ч.2 ст.115 КК України, а ОСОБА_2 - за п.п.6 і 12 ч.2 ст.115 КК України; перекваліфікував дії кожного із засуджених із ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.

 

         За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на надмірну суворість покарання, просить вирок  змінити  і  пом”якшити покарання.

 

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, яка підтримала касаційне подання частково, зокрема, лише щодо незаконної перекваліфікації дій засуджених із ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України та через тісну пов¢язаність злочинів пропонувала скасувати вирок у цілому стосовно обох засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши доводи касаційної скарги і подання, а також заперечення на подання захисника ОСОБА_4 і матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга  засудженого ОСОБА_1не підлягає задоволенню, а касаційне подання прокурора - підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду  України за № 12 від 25 грудня 1992 року з наступними змінами “ Про практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” небезпечне для життя чи здоров¢я потерпілого насильство (ст.142 КК України 1960 р.) - це  заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров¢я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров”я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

 

Як убачається з показань ОСОБА_2 на досудовому слідстві, під час розпиття спиртних напоїв та перегляду телепередач у будинку ОСОБА_3,  ОСОБА_1повідомив йому, що у ОСОБА_3 є золоті вироби і їх можна забрати, але для цього потрібно оглушити потерпілого, тобто ударити чим-небудь по голові, щоб він тимчасово втратив свідомість. Прийнявши цю пропозицію ОСОБА_1, і, запевнивши його в тому, що він знайде предмет, яким можна приглушити потерпілого, він, узявши в одній із кімнат будинку скляну пляшку ємністю 0.5 літра з рідиною, непомітно підійшов до ОСОБА_3 та раптово наніс йому цією пляшкою один удар у потилицю. Пляшка не розбилася і на голові потерпілого не було видно жодних тілесних ушкоджень, але  він утратив свідомість і опустився на підлогу, обличчям до низу. Потім до ОСОБА_3 із сокирою в руках  підійшов ОСОБА_1, який, мовчки й несподівано для нього, ударив потерпілого один раз обухом сокири по голові. Після удару з голови ОСОБА_3 почала сильно текти кров. Незважаючи на це, вони обшукали будинок потерпілого та викрали його майно (т.1 а. с. 62-64, 79-82,93-95).

 

Такі ж показання, за виключенням причини ( її ОСОБА_1 замовчував), із якої ОСОБА_2 завдав потерпілому один удар пляшкою, щодо обставин цього удару і його наслідків                   ( утрати Зломанцем свідомості ) дав на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_1. Останній визнав, що після дій ОСОБА_2 він ударив потерпілого один раз обухом сокири по голові, а потім вони разом із ОСОБА_2 обшукали будинок потерпілого та викрали його майно   (т.2, а.с. 103-107, 124).

 

Кожен із засуджених у цілому підтвердив наведене ним вище і в суді. Проте, якщо ОСОБА_1 заперечував наявність між ним  і ОСОБА_2 попередньої змови як на таємне, так і на відкрите викрадення майна потерпілого із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров¢я потерпілого, до вбивства останнього, то ОСОБА_2 показав, що умисел на викрадення майна у них виник у квартирі ОСОБА_3 після вживання спиртних напоїв. ( т.2 а.с. 250- 252,256-257 ).

 

У висновках судово-медичних експертиз є дані про те, що: потерпілому ОСОБА_3 було нанесено два удари в потиличну ділянку голови, спочатку скляною пляшкою, а потім - обухом сокири; після нанесення удару скляною пляшкою потерпілий міг утратити свідомість та при цьому могло не утворитися тілесних ушкоджень; відсутність тілесних ушкоджень після удару пляшкою пояснюється коротким проміжком часу між цим ударом та ударом сокирою.

 

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1і ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України, суд дійшов  висновку, що вони вчинили відкрите викрадення майна за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров¢я потерпілого. Визначаючи саме такою небезпечність застосованого до потерпілого  насильства, суд не взяв до уваги наведені вище висновки судово - медичних експертиз і показання обох засуджених на досудовому слідстві, у яких вони зазначали, що викрадення майна мало місце після насильства ОСОБА_2, від якого ОСОБА_3 втратив свідомість, і що ОСОБА_2, побачивши дії ОСОБА_1( удар сокирою по голові потерпілого), продовжував викрадати майно.

 

Отже, наведене свідчить, що при розгляді справи  суд першої інстанції не врахував зазначених роз¢яснень Пленуму Верховного Суду  України. Крім того, не взявши до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, суд допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а це згідно зі ст.367 КПК України є підставою для скасування вироку стосовно засудження  ОСОБА_1і ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України. Проте, враховуючи тісну пов¢язаність інкримінованих засудженим злочинів, слід скасувати вирок не у зазначеній частині, а в цілому щодо обох засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Оскільки вирок підлягає скасуванню з таких підстав, то касаційна скарга засудженого ОСОБА_1не може бути задоволена. ЇЇ доводи будуть розглянуті при новому судовому розгляді справи.

 

 

На підставі наведеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а :

 

            касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, частково задовольнити.

 

Вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2005 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цілому  скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

СУДДІ:

 

 

КОЛЕСНИК М.А.                                      СЕЛІВОН О.Ф.                                 ШЕВЧЕНКО Т.В.