справа № 2-1972/08
№ провадження -
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
18 серпня 2008 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді: Стасовської Л.І.
при секретарі : Тур І.В.
з участю позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Заводського районної ради м.Дніпродзержинська про визнання частки спадкодавця треті особи: перша державна нотаріальна контора м.Дніпродзержинська, ОКП Дніпродзержинське БТІ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати частку спадкового нерухомого майна , яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , та визнати за нею право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги повністю, в обґрунтування яких суду зазначила, що вона 23.10.1995 року уклала шлюб з ОСОБА_2 . За час спільного проживання вони отримали 2-кімнатпу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57.2 кв.м. У 1993р.
Вона з чоловіком приватизували цю квартиру та на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1993 р. стали власниками спільної сумісної власності, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57.2 кв.м.
Чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у встановлений законом термін, подала заяву у Першу Дніпродзержинську державну нотаріальну контору пр. прийняття спадщини за законом.
Позивачку було визнано спадкоємицею за законом, але постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2008 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після померлого мого чоловіка ОСОБА_2 на підставі того, що не встановлені частки позивачки та її чоловіка у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 . Згідно до ч.1 п.224 розділу 22 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину за законом, чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності можлива лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Визначення (виділення) частки кожного з них не можливо тому, то чоловік позивачки помер. Згідно до постанови державною нотаріусу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.05.2008р. питання про прийняття спадщини позивачка може вирішити лише у судовому порядку.
У ст.. 15 ЦПК України передбачено, що позивач має право у судовому порядку розглянути питання про не визнання її права на спадщину та захистити це право. Згідно до ст..370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної властивості є рівними, тобто частка позивачки у власності у квартирі АДРЕСА_1 складає Ѕ частину, також Ѕ частину власності квартири АДРЕСА_1 складала доля чоловіка позивачки, ОСОБА_2 . ҐЦЕ свідчить про те, що позивачка по спадщині наслідує право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Згідно по постанови державною нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контри про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2008р. інших спадкоємців які подали заяву про прийняття спадщини, окрім позивачки не має.
Витяг з реєстру прав власників нерухомості позивачці не надає обласне комунальне підприємство « Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» посилаючись на те, що він видається лише н запит суду. У зв`язку з цим встановити реальну вартість квартири не можливо, тому позивачка вимушена звернутися до суду.
У судове засідання представник відповідача та треті особи не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений згідно з діючим законодавством, причини своєї неявки до суу не повідомили. Треті особи надали до суду заяви в яких просять розглядати справу буз їх участі. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.
Вислухавши позивача, дослідивши та вивчив матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 23.10.1995 року уклала шлюб з ОСОБА_2 .
Як встановлено в судовому засіданні, за час спільного проживання вони отримали 2-кімнатпу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57.2 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що у 1993р. Позивачка разом з чоловіком приватизували цю квартиру та на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1993 р. стали власниками спільної, сумісної власності, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57.2 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про смерть, чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено , що позивач у встановлений законом термін, подала заяву у Першу Дніпродзержинську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом. Позивачку було визнано спадкоємицею за законом але постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2008р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після померлого мого чоловіка ОСОБА_2 на підставі того, що не встановлені частки позивачки та її чоловіка у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.1 п.224 розділу 22 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину за законом, чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності можлива лише після виділення( визначення) частки померлого у спільному майні. Визначення (виділення) частки кожного з них не можливо тому, то чоловік позивачки помер. Згідно з постановою державного нотаріусу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.05.2008р. питання про прийняття спадщини позивачка може вирішити лише у судовому порядку.
Відповідно до вимог ст.. 15 ЦПК України передбачено, що позивач має право у судовому порядку розглянути питання про не визнання її права на спадщину та захистити це право.
Згідно зі ст..370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто частка позивачки у власності у квартирі АДРЕСА_1 складає Ѕ частину, також Ѕ частину власності квартири АДРЕСА_1 складала доля чоловіка позивачки, ОСОБА_3 ґс.Ф. Це свідчить про те, що позивачка по спадщині наслідує право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з постановою державного нотаріусу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2008р. інших спадкоємців які подали заяву про прийняття спадщини, окрім позивачки не має, але витяг з реєстру прав власників нерухомості позивачка отримати не може , бо обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» посилається на те, що витяг видають лише на запит суду.
Крім того згідно зі ст.. 8 Закону України « про приватизацію державного житлового фонду» позивачка, її мати та батько мали рівне право на приватизацію квартири, в якій мешкали. Приватизував квартиру, кожен з них набув рівну з іншими частку квартири у власність, тобто Ѕ частку в праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, таким чином, суд прийшов до висновку, що померлому чоловікові позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року одному з двох співвласників квартири на час приватизації, належала на праві приватної власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст.1261 Цивільного Кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця…, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як зазначено в ч.1ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
У відповідності до ст..8 Цивільного Кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом , іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до вимог ч.5 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, згідно зі ст..372 УК ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо право заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів які свідчать його право власності.
Згідно зі ст..361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Якщо у вказаний у ст.. 1270 ЦК України строк, позивач вступив в управління або володіння спадковим майном, або його часткою, суд, з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку, що також зазначено постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. « Про практику розгляду судами України справ про спадкування».
Таким чином, з урахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача за пред`явленим ним позовом, та в задоволенні їх в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст.ст.16, 327,375ч2, ст..331ч2, 325ч2, 317, 319, 392, 1216-1285 Цк України,ст..ст. 3,4,114ч.1,118 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. « Про практику розгляду судами України справ про спадкування», суд-
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
2. Визначити частку ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному майні в розмірі Ѕ частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.11.1993 року Дніпродзержинським фоном комунальної власності, з сумісної, часткової, спільної.
3. Визнати за ОСОБА_1 , 1931 року народження право власності, в порядку спадкування за заповітом, на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , для подальшого використання за власним розсудом.
4. Зобов`язати Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації належним чином оформити, видати та зареєструвати право власності на ім`я, ОСОБА_1 , 1931 року народження, на квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,2 кв.м. – шляхом внесення змін в реєстр прав власності.
Рішення може біти оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подчі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяві про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.І. Стасовська