Справа №2-198
2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року смт.Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Моніча Б.С
при секретарі Юрченко Т.Р.
з участю сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому вказала, що 17.04.1951 року Черняхівським райбюро ЗАГС зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3. Власного житла вони не мали. Рішенням виконкому Черняхівської районної ради від 27.02.1957 року їхній сім'ї на ім'я ОСОБА_3 виділена земельна ділянка площею 0,07 га. для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. Виготовлено акт відведення земельної ділянки в натурі, план земельної ділянки, план забудови. В тому ж році будівництво закінчено і їх сім'я поселилась в будинку. В подальшому АДРЕСА_1 був перейменований і на даний час іменується як АДРЕСА_2
Вважала, що вона, як дружина ОСОБА_3, набула права власності на 1/2 вказаного будинку, а ОСОБА_3 набув права власності на іншу 1/2 вказаного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право власності на 1/2 частину їхнього будинку. Вона на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 проживала у їхньому будинку і тому є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка.
Окрім неї, спадкоємицею першої черги за законом є її з чоловіком дочка - ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк спадщину не прийняла і на неї не претендує.
Оформити право власності на вказаний вище будинок вона не може з тих підстав, що право власності на будинок не було зареєстровано, а інші документи на нього не збереглися.
Просила суд встановити, що на момент смерті чоловіка вона та її чоловік являлися власниками будинкуАДРЕСА_2 і кожному з них належало право власності на 1/2 частини цього будинку на праві спільної сумісної власності подружжя та просила визнати її власником всього будинку як спадкоємицю, що успадкувала право власності на Уг частину будинку після смерті свого чоловіка.
Під час попереднього судового засідання позивачка підтримала свої позовні вимоги, надала на адресу суду ряд документів, які суд приєднав до справи. Відповідачка в попередньому судовому засіданні позов визнала, вказала, що не оспорює того факту, що будинок був набутий у власність позивачкою та її чоловіком під час шлюбу, а також того факту, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. Також вказала, що не оспорює факту побудови будинку на підставі встановленого дозволу, належного проекту тощо, як і не оспорює того, що вона не претендує на спадщину після смерті батька. Після роз'яснення сторонам наслідків визнання позову вони просили суд винести рішення з попереднього судового засідання.
Заслухавши пояснення сторін та враховуючи факт визнання позову відповідачем, суд позов задовольняє, оскільки для цього є всі законні підстави.
Факт набуття у власність оспорюваного будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу сторонами не оспорюється, так само як і не оспорюється факт побудови його на підставі встановленого дозволу, належного проекту. Крім того, ці обставини підтверджуються відпо,відними
випискою з рішення Черняхівської районної ради, актом відведення земельної ділянки, планом земельної ділянки, проектом забудови, технічними документами на будинок, довідкою виконкому Черняхівської селищної ради про те, що будинок не є самовільною забудовою, довідками виконкому Черняхівської селищної ради про те, що АДРЕСА_1 в смт.Черняхові був перейменований у АДРЕСА_2, копією будинкової книги (а.с.5-12, 14-18, 26-27), свідоцтвом про одруження позивачки та ОСОБА_3 (а.с. 19).
Крім того, що сторонами не оспорюється факт прийняття спадщини позивачкою після смерті ОСОБА_3, це підтверджується відповідною довідкою Черняхівської селищної ради про те, що на день смерті позивачка постійно проживала з ОСОБА_3 у вказаному будинку і після його смерті продовжувала проживати у ньому (а.с.28), довідкою про смерть ОСОБА_3 (а.с. 13), копією будинкової книги та паспорта позивачки (а.с. 14-18, 21). Відсутність інших спадкоємців, які претендували б на спадщину після смерті ОСОБА_3, сторонами теж не. оспорювалася та підтверджена відповідною довідкою Черняхівської державної нотаріальної контори (а.с.29).
За таких обставин, суд прийшов до наступного.
Оскільки відносини набуття оспорюваного будинку у власність виникли та існували до прийняття Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01.01.04, та Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04, суд, застосовує до них законодавство, яке було чинне на момент їх виникнення та існування з урахуванням того, що відносини по здійсненню права спільної сумісної власності позивачкою та ОСОБА_3 тривали і після 01.01.04.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічні положення містила і ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Такі ж положення містять ст.ст.60, 70 СК України, ч.З ст.368 ЦК України.
Тобто за час шлюбу позивачка та її чоловік ОСОБА_3 набули права спільної сумісної власності на оспорюваний будинок і частка кожного з них у цьому праві власності була рівною і складала Уг частину будинку. За таких обставин право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину оспорюваного будинку ввійшло до складу його спадщини, яка відкрилася після його смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (час смерті спадкодавця - ч.2 ст. 1220 ЦК України) вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не відмовився від неї, а тому позивачка є спадкоємцем, що прийняла цю спадщину. Інші спадкоємці на момент смерті спадкодавця з ним не проживали, заяв по прийняття спадщини не подавали, а тому суд вважає їх такими, що не прийняли спадщини в силу ч.1 ст1272 ЦК України.
Таким чином, по закінченню шести місяців після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_1 стала власником всього оспорюваного будинку. При цьому її право власності на 1/2 частину цього будинку ґрунтувалося на праві спільної сумісної власності подружжя, а на іншу 1/2 частину цього будинку на праві власності як спадкоємиці ОСОБА_3 за законом і виникло з підстав, передбачених ст. 12 Закону України «Про власність», ст.ст.328, 1216-1218, 1222-1223 ЦК України.
Відповідно до досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на оспорюваний будинок вартістю 16 тис. 941 грн. зареєстровано не було (а.с.20), а тому ці права є не визнаними і відповідно до ст.З ЦПК України можуть бути визнані судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.З, 10, 11, 130, 61, 130, 212-215 ЦПК України, ст.ст.182, 328, 368, 1216-1218, 1220, 1222-1223, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року), ст.ст.60, 70 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Встановити, що на момент смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у смт.Черняхові, останній являвся власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_2, вартістю 16 тис. 941 грн., розташованого по АДРЕСА_2 у смт.Черняхові, а ОСОБА_1 являлася власником іншої 1/2 частини цього ж будинку.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., прож. АДРЕСА_2 власником цілого будинкуАДРЕСА_2, право власності якої на 1/2 частину цього будинку грунтується на праві спільної сумісної власності подружжя, а на іншу 1/2 частину цього будинку на праві власності як спадкоємиці ОСОБА_3 за законом.
На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.