справа № 2–а–13/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Арциз                                                                                                01 березня 2010 року

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                          Гусєвої Н.Д.,

при секретарі                          Максимчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрацій Одеської області, за участю третьої особи – Державне казначейство України, про визнання неправомірною відмови органу праці та соціального захисту населення здійснити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язання виплатити заборгованість відповідно до перерахунку, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача , в якому просить суд визнати неправомірною відмови органу праці та соціального захисту населення здійснити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язання виплатити заборгованість відповідно до перерахунку, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру не нижчого ніж прожитковий мінімум, встановлений для дітей до шести років, з часу початку виплати вказаної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідно до вимог законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, тоді як вказана допомога виплачується у розмірі значно нижчому, а на звернення позивачки до Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про здійснення перерахунку допомоги з часу призначення та виплату заборгованості, останнє відповіло відмовою.  Також позивачка зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», якими визначалися розмири спірних витрат.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій у зв'язку з тим, що, згідно п.24 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» – покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а такожст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про державне загально обов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом у такому розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотки прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач, вважаючи свої дії правомірними, посилаючись на норми ст.95 Конституції України, ст.4 Бюджетного Кодексу України та положення п.2 Положення про міністерство праці, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1543 від 02.11.2006 року, вважає, що Мінпраці, як головний розпорядник коштів, а управління праці та соціального захисту населення, як розпорядник нижчого рівня, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує виплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України в Законі про державний бюджет, на відповідний календарний рік.

Представник Державного казначейства України, якого було залучено до участі у справі в якості третьої особи, в судове засідання не з’явився, але надав до суду письмові заперечення в яких просив справу розглянути у його відсутність, позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Державне казначейство України в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та Положенням про Державне казначейство України та не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходи щодо виплати грошової допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а також не має права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету України та не розпоряджується коштами, які призначені для виплати допомоги сім’ям з дітьми. Також представником третьої особи в письмових запереченнях зазначено, що Державне казначейство України прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, підтримавши в повному обсязі своїх доводи, викладені в письмових запереченнях, просила суд позов позивачки залишити без задоволення.

Заслухавши доводи позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 – позивачка по справі, є матір'ю його (а.с.5). Цей факт також підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області №961 від 06 лютого 2009 року, про те, що до складу сім’ї позивачки входять її сини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідною довідкою, виданою позивачці відповідачем (а.с.7). Відповідно до цієї ж довідки від позивачка за період з серпня 2008 року по 31 січня 2009 року виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у загальному розмірі 780 гривень.

На звернення позивачки до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату допомоги по догляду з дитиною до досягнення нею трирічного віку Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області л истом від 16.02.2009 року №471 відповіло відмовою у задоволенні вимог позивачки на підставі того, що підстав для перерахунку та виплати допомоги відповідно до заяви нема (а.с.8).

На думку суду, зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області щодо невиплати позивачці допомоги по догляду з дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі по тексту - Закон) громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-XII допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога (до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI).

Згідно з п.3 Прикінцевих положень вказаного закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.14 України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

П.22 Постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001р. №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України №57 від 22.02.2008р.), встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Однак дію абзацу першого пункту 22 зупинено на 2007 рік згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №13 від 11.01.2007р.

Відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"

Відповідно до абзацу третього частини другої ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» (який втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. №57) встановлено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір). Також постановою зупинено на 2007 рік дію абзаців першого - третього пункту 13 та абзацу першого пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Згідно з ч.2 ст.154 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 1 листопада 1996 року, № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", – Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Крім того, Постановою Пленуму Верховного суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).

Зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

Крім того, встановлений ч.2 ст.95 Конституції України, ч.2 ст.38 Бюджетного кодексу України перелік законів, які регулюються Законом про Державний бюджет, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позовні вимоги  позивачки є обґрунтованими.

Підпунктом 7 пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI частину першу статті 15 викладено в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";

До того ж підпунктом 8 пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладено у такій редакції: "3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI не змінювалися, неконституційними не визнавалась, отже є чинними, а тому відповідні позовні вимоги позивачки за 2008р. задоволенню не підлягають.

Також, згідно з п.22 Постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (в редакції постанови Кабінету міністрів України №57 від 22.02.2008р.) відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. – 50 відсотками, з 1 січня 2009р. – 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність та ґрунтовність виплати позивачці не у повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та вчинення дій по відмові позивачці у здійсненні належного перерахунку виплат допомоги по догляду за дитиною до 3-х років на підставах, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачкою спірних сум.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки до Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області підлягають задоволенню в частині вимог, що стосуються визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області  щодо встановлення та виплати у повному обсязі позивачки допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України, від 09 липня 2007 року по справі № 6-рп/2007 року, ст.ст. 3, 6-14, 69, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям дітьми» в розмірі, встановленому ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» для дітей віком до 6 років, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя

Арцизького районного суду                     Гусєва Н.Д.