Справа № 369/5085/16-ц

Провадження № 2/369/2010/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Шумілову А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач ОСОБА_1 в особі представника за договором адвоката Морозової Т.В. звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету (орган приватизації) Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 06 липня 1991 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_2

20 квітня 1993 року мати позивачки, ОСОБА_6 , зареєструвала місцепроживання свого зятя - відповідача ОСОБА_2 у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , щоб дочка та зять мали можливість стати на квартирний облік, як молода сім`я, що вони і зробили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_2 .

З моменту народження дитини та до 2002 року родина проживала у квартирі матері позивачки та перебувала на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, як молода сім`я. Відповідач перебував на військовій службі та дуже часто був у службових відрядженнях.

25 жовтня 2002 року рішенням Крюківщинської сільської ради № 46 було видано ордер № 00031 на квартиру АДРЕСА_2 .

З жовтня 2002 року у квартирі АДРЕСА_2 проживали сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх спільна дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначав, що весь час з моменту отримання квартири у користування, відповідач не міг знайти вільний час, аби зареєструвати місце проживання своє, дружини та сина у спірній квартирі. Позивачка неодноразово зверталася до чоловіка із проханнями надати згоду на «прописку» родини та оформити документи належним чином, однак усе було марно. На початку травня 2009 року позивачка та відповідач звернулися до Крюківщинської сільської ради із спільною заявою про видачу повторного ордеру на спірну квартиру, обґрунтовуючи тим, що не мали можливість прописатися у квартирі в зв`язку із довгостроковими відрядженнями ОСОБА_2 , але весь час своєчасно сплачували комунальні послуги.

01 червня 2009 року рішенням № 22/13/1 виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради, було надано дозвіл на видачу дублікату ордера на спірну квартиру із складом сім`ї відповідно до ордеру № 00031 від 07.11.2002 року: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_1

12 червня 2009 року відповідач отримав ордер на жиле приміщення №000370 із складом сім`ї, вказаним вище.

Відповідач обіцяв позивачу, що докладе усіх зусиль, аби скоріше знятися з реєстрації місця проживання у її матері, та зареєструвати місце проживання усіх трьох осіб (себе, сина та дружину) у спірній квартирі. Обіцяв, що вони приватизують квартиру та вона залишиться сину. Однак, дізнавшись про зраду чоловіка та наявність вагітної коханки, позивачка вирішила розірвати шлюб із відповідачем.

25 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Дитина залишилась проживати із матір`ю.

3 часу розірвання шлюбу ОСОБА_2 не надавав матеріальної підтримки матері дитини та ухилявся від сплати комунальних витрат на спірну квартиру, мав значну заборгованість з їх оплати, а також приховував дійсний розмір своїх доходів. Заборгованість по комунальним платежам була оплачена позивачем ОСОБА_1 самостійно.

Позивач наголошує, що за весь час користування спірною квартирою, виключно позивач дбала про її нормальний стан, здійснювала оздоблення, а також виключно самостійно сплачувала усі комунальні витрати, опалення, водопостачання, електроенергію та інше. Через постійну відсутність відповідача, позивачка самостійно придбавала меблі та побутову техніку у спірну квартиру, адже відповідач обіцяв переоформити її на сина, отже мати дбала про майбутнє майно своєї дитини.

4 грудня 2013 року рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/10226/13-ц було задоволено позов матері позивачки - ОСОБА_6 про визнання відповідача - ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 .

З часу постановлення вищевказаного рішення суду відповідач почав уникати спілкування із позивачкою та її сином, усі спроби з`ясувати, коли ж він надасть згоду на реєстрацію дитини та колишньої дружини у спірній квартирі виявилися марними.

У грудня 2015 року позивачка знову зробила спробу вирішити із відповідачем питання реєстрації місця проживання у спірній квартирі, сподіваючись хоча би на крихти порядності з його боку, але почула від нього, що її очікує «сюрприз» та ніякої прописки вона з дитиною не побачать.

18 січня 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з питання надання інформації щодо приватизації та прав власності на квартиру АДРЕСА_2 .

22 січня 2016 року листом вих. № 46 Крюківщинська сільська рада повідомила, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру в них відсутнє, але надали копію розпорядження № 178 від 19 березня 2014 року про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірної квартири.

25 лютого 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби України у Київської області з питання надання інформації щодо реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 .

09 березня 2016 року листом вих. № 2873 Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби України у Київської області повідомив, що згідно обліків адресної картки та картки реєстрації особи за адресою: АДРЕСА_4 значаться зареєстрованими з 20.12.2013 року громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 травня 2014 року відповідач зареєстрував право власності на 1/3 спірної квартири у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що приватизація квартири АДРЕСА_2 є незаконною, відбулась з порушенням чинного законодавства та грубим ігноруванням прав інших членів сім`ї, які на той час проживали у вказаному житлі, дбали про нього і відповідно мали право на реєстрацію місця проживання та приватизацію її частки.

Позивач вказує, що в дійсності, заява від відповідачів на приватизацію спірної квартири не могла бути прийнята і задоволена, оскільки у ордері на житло був вичерпаний перелік складу сім`ї, що мали право бути зареєстрованими у спірній квартирі та які постійно мешкали в спірній квартирі, адже відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Крім того, станом на момент приватизації у березні 2014 року у квартирі мешкала неповнолітня на той час особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких умов, приватизація житла (квартири), здійснюється з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, на підставі відповідного рішення опікунської ради, яке є обов`язковим в цьому випадку. В порушення закону, відповідач 1, здійснив приватизацію квартири на трьох осіб, які в ній хоча й були прописані, але жодного дня не проживали.

Таким чином, відповідач 1 порушив права третьої особи - ОСОБА_5 , оскільки взагалі не врахував його законних інтересів в момент здійснення приватизації квартири.

Таким чином, позивач вважає, що приватизація житла була проведена з порушенням Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду ", у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Також, позивач вважає, що відповідачі незаконно перешкоджають їй зареєструвати місце свого споживання у спірній квартирі.

Тому просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19 березня 2014 року. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 від 19.03.2014 року серія НОМЕР_7, видане на підставі розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19 березня 2014 року. Визнати відмову ОСОБА_2 надати згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 - незаконною.

Протягом розгляду справи позивач уточнювала позовні вимоги, остаточно просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 5/4 від 30.10.2013 року про видачу ордеру ОСОБА_2 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19.03.2014 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 від 19.03.2014 року, видане на підставі розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19.03.2014 року.

Позивач та представник позивача, позов підтримали та просили задовольнити, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача, проти позову заперечували, просили суд відмовити в задоволенні позову, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 1991 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_2

20 квітня 1993 року мати позивачки, ОСОБА_6 , зареєструвала місцепроживання свого зятя - відповідача ОСОБА_2 у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , щоби дочка та зять мали можливість стати на квартирний облік, як молода сім`я, що вони і зробили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_2 .

З моменту народження дитини та до 2002 року родина проживала у квартирі матері позивачки та перебувала на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, як молода сім`я. Відповідач перебував на військовій службі та дуже часто був у службових відрядженнях.

25 жовтня 2002 року рішенням Крюківщинської сільської ради № 46 було видано ордер № 00031 на квартиру АДРЕСА_2 .

З жовтня 2002 року у квартирі АДРЕСА_2 проживали сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх спільна дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Жодна із сторін спору не заперечували даної обставини, доказів протилежного не надали.

01 червня 2009 року рішенням № 22/13/1 виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради, було надано дозвіл на видачу дублікату ордера на спірну квартиру із складом сім`ї відповідно до ордеру № 00031 від 07.11.2002 року: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_1

12 червня 2009 року відповідач отримав ордер на жиле приміщення №000370 із складом сім`ї, вказаним вище.

25 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Дитина залишилась проживати із матір`ю.

30 жовтня 2013 року рішенням № 5/4 Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про видачу ордеру ОСОБА_2 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 вирішено видати ОСОБА_2 ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 16,9 кв.м. на склад сім`ї з 2-х осіб (він, дружина - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_4 )

29 листопада 2013 року Виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видано ордер № 000017 гр. ОСОБА_2 з сім`єю з 2-х чоловік на право зайняття жилого приміщення жилою площею 16,9 кв.м. яке складається з 1-ої кімнати у квартирі АДРЕСА_2 . Ордер видано на підставі рішенням № 5/4 30 жовтня 2013 року Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

19 березня 2014 року розпорядженням № 178 органу приватизації Крюківщинської сільської ради передано у спільну часткову власність по 1/3 частини кожному ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2 .

4 грудня 2013 року рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/10226/13-ц було задоволено позов матері позивачки - ОСОБА_6 про визнання відповідача - ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 .

18 січня 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з питання надання інформації щодо приватизації та прав власності на квартиру АДРЕСА_2 .

22 січня 2016 року листом вих. № 46 Крюківщинська сільська рада повідомила, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру в них відсутнє, але надали копію розпорядження № 178 від 19 березня 2014 року про передачу у спільну часткову власність по 1/3 частини кожному ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірної квартири.

25 лютого 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби України у Київської області з питання надання інформації щодо реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 .

09 березня 2016 року листом вих. № 2873 Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби України у Київської області повідомив, що згідно обліків адресної картки та картки реєстрації особи за адресою: АДРЕСА_4 значаться зареєстрованими з 20.12.2013 року громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 травня 2014 року відповідач зареєстрував право власності на 1/3 спірної квартири у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Цей закон закріплює поняття приватизації, об`єкти та способи приватизації, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло. Законом також врегульовані права і обов`язки наймачів і власників, проведення приватизації і оформлення права власності, використання одержаних коштів, утримання приватизованих квартир, сплати податку на житло та соціальний захист населення при приватизації.

До об`єктів приватизації належать: квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції)), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється шляхом: а) безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; б) продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або перебувають на черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Згідно п. З ст.8 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду передача квартири (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня надходження заяви громадянина .

Положеннями ст. 65 ЖК України передбачено право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення. Зокрема, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Згідно ст. 65-1 Житлового кодексу України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української PCP ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно зі ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Як було встановлено судом 25 жовтня 2002 року рішенням Крюківщинської сільської ради № 46 було видано ордер № 00031 на квартиру АДРЕСА_2 .

З жовтня 2002 року у квартирі АДРЕСА_2 проживали сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх спільна дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Жодна із сторін спору не заперечували даної обставини, доказів протилежного не надали.

Як вбачається з пояснень позивача, у травні 2009 року позивачка та відповідач звернулися до Крюківщинської сільської ради із спільною заявою про видачу повторного ордеру на спірну квартиру, обґрунтовуючи тим, що не мали можливість прописатися у квартирі в зв`язку із довгостроковими відрядженнями ОСОБА_2 , але весь час своєчасно сплачували комунальні послуги.

01 червня 2009 року рішенням № 22/13/1 виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради, було надано дозвіл на видачу дублікату ордера на спірну квартиру із складом сім`ї відповідно до ордеру № 00031 від 07.11.2002 року: ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_1

12 червня 2009 року відповідач отримав ордер на жиле приміщення № 000370 із складом сім`ї, вказаним вище.

25 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 05 липня 2013 року, актовий запис - № 291.

Відповідно до листа Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби України у Київської області 09 березня 2016 року вих. № 2873 згідно обліків адресної картки та картки реєстрації особи за адресою: АДРЕСА_2 значаться зареєстрованими з 20.12.2013 року громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, та враховуючи дійсні обставини справи, вимоги вищезазначених положень законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо позовної давності, заявленої ОСОБА_2 по даній справі, то суд відзначає, що як було встановлено за матеріалами справи, то у грудні 2015 року позивачка знову зробила спробу вирішити із відповідачем питання реєстрації місця проживання у спірній квартирі, сподіваючись хоча би на крихти порядності з його боку, але почула від нього, що її очікує «сюрприз» та ніякої прописки вона з дитиною не побачать.

18 січня 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з питання надання інформації щодо приватизації та прав власності на квартиру АДРЕСА_2 .

22 січня 2016 року листом вих. № 46 Крюківщинська сільська рада повідомила, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру в них відсутнє, але надали копію розпорядження № 178 від 19 березня 2014 року про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірної квартири.

25 лютого 2016 року адвокатом Морозовою Т.В. було зроблено адвокатський запит до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби України у Київської області з питання надання інформації щодо реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 .

09 березня 2016 року листом вих. № 2873 Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби України у Київської області повідомив, що згідно обліків адресної картки та картки реєстрації особи за адресою: АДРЕСА_4 значаться зареєстрованими з 20.12.2013 року громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 травня 2014 року відповідач зареєстрував право власності на 1/3 спірної квартири у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 24.04.2019 року у даній справі вказано, що:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У разі, якщо позивач заявив декілька позовних вимог, то питання застосування позовної давності, початку її перебігу та спливу має вирішуватися щодо кожної позовної вимоги окремо.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-172цс18.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у червні 2016 року та просила, зокрема: - визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 5/4 від 30 жовтня 2013 року щодо видачі ордера на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19 березня 2014 року; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 19 березня 2014 року серії НОМЕР_1 , видане на підставі розпорядження органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19 березня 2014 року.

Оскільки, Позивач фактично дізналася про порушення свого права після отримання відповідної інформації та документів (січень-березень 2016 року), то ОСОБА_1 не пропущено трирічну позовну давність щодо цих позовних вимог.

Виходячи зі змісту статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-381цс18.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 653,50 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача порівну, а саме по 413,38 грн. з кожного.

Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 47 Конституції України, ст. 16, 345, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 64, 65, 65-1, 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 77, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 5/4 від 30.10.2013 року про видачу ордеру ОСОБА_2 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19.03.2014 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 від 19.03.2014 року, видане на підставі розпорядження Органу приватизації Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 178 від 19.03.2014 року.

Стягнути з Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 413,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 413,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 413,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 413,38 грн.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Інформація про відповідача-1: Виконавчий комітет Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Код ЄДРПОУ 04358566, адреса: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10.

Інформація про відповідача-2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Інформація про відповідача-3: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 .

Інформація про відповідача-4: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 .

Інформація про третю особу-1: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Інформація про третю особу-2: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Код ЄДРПОУ 23570148, адреса: 03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 126.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.