Справа №1-94/07
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 27 березня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Денісова В.П.
за участю секретаря Матвійчук Т.Е.
прокурора Радчук С.В.
потерпілої ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель, проживаючого вАДРЕСА_1, гр-на України, українця, непрацюючого, освіта середня, розлученого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Рожищенського районного суду від 3.09.1993 року зобов'язано стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.08.1993 року і до його повноліття, але не менше 25% мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, як встановлено рішенням Рожищенського районного суду від 3.09.1993 року, а саме умисно не вживав заходів по працевлаштуванню, не повідомляв державного виконавця про місце роботи, хоча неодноразово попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.
У зв'язку із тривалим, систематичним, умисним ухиленням від сплати аліментів в період з 1.01.2005 року по 1.02.2007 року утворилась заборгованість по аліментах в сумі 3839,96 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся і показав, що вже працює і буде виплачувати аліменти.
Крім повного визнання ОСОБА_2 себе винуватим, злісне ухилення ним від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини доведено доказами, дослідженими судом.
Так, потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що згідно рішення суду від 3.09.1993 року ОСОБА_2 зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку. Однак, підсудний з 1.01.2005 року аліменти не платить, сином не цікавиться і коштів на його утримання не надає, тому судовим виконавцем оголошувався розшук боржника. Станом на 1.02.2007 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах складає 3839, 96 гривень. Сина утримує і виховує сама.
Про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів по рішенню суду на утримання неповнолітнього сина підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4
Даний свідок показав, що вона його неодноразово попереджала про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, однак, боржник на роботу не влаштовувався, на обліку в центрі зайнятості населення не перебуває, і хоча працював, але про місце роботи не повідомляв. Був оголошений в розшук. Заборгованість ОСОБА_2 по аліментах з 1.01.2005 року по 1.02.2007 року складає 3839, 96 гривень.
Об'єктивність показань потерпілої ОСОБА_1. та свідка ОСОБА_4 підтверджується копією виконавчого листа від 03.09.1993 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з 12.08.1993 року(а.с.7). Попередженнями ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с.8-10).
Згідно довідки державної виконавчої служби заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_2 з 1.01.2005 року по 1.02.2007 року становить 3839, 96 гривень (а.с.6).
Те, що ОСОБА_2 не звертався в центр зайнятості населення і не перебуває там обліку стверджується довідкою Ковельського міськрайонного центру зайнятості населення №2172/01-23 від 17.11.2006 року (а.с.11)
Про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів стверджується і тим, що він маючи можливість спілкуватися із сином та колишньою дружиною, повністю усунувся від виховання сина, не цікавився їхнім життям та взагалі не надає матеріальної допомоги.
Крім того, нереагування на попередження виконавчої служби про необхідність працевлаштування та сплати аліментів суд трактує як злісне ухилення від сплати аліментів, оскільки підсудному про це було відомо, що і встановлено в судовому засіданні.
Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази, приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує його дії за ст. 164 ч. 1 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати призначених аліментів на утримання дітей, не вживає ніяких заходів для працевлаштування.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_2 злочину та особу винного, а саме, що вчинений злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, ОСОБА_2 характеризується за місцем проживання посередньо, від сусідів та громадян скарг та заяв на його поведінку не надходило.
До обставин, що пом'якшують покарання, в діях ОСОБА_2, суд відносить вперше притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, щире каяття, повне визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання, в діях ОСОБА_2, суд не вбачає. При таких обставинах суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (ОДИН) рік, 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи;
· періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_2 підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.