Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 р. Справа№200/10147/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

02.11.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: м-н Гідростроїтелів, буд. 12, смт. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область, 86020, код ЄДРПОУ 37544393) про:

- визнання неправомірним дії щодо неврахування до страхового стажу період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997 при призначені пенсії на підставі заяви від 12.06.2020 № 401;

- скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 419 від 19.06.2020;

- зобов`язання повторно розглянути заяву № 401 від 12.06.2020 та зарахувати до страхового стажу період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при призначенні пенсії за віком протиправно не врахував період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997 у Сільськогосподарському підприємстві акціонерного товариства закритого типу «Уманське», у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію колгоспу ім. Свердлова у Сільськогосподарське підприємство акціонерного товариства закритого типу «Уманське».

Також наголошує, що цей період роботи підтверджується записами трудової книжки, яка є єдиним документом на підтвердження трудового стажу.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що розглянувши надані заявником документи, прийнято рішення про не зарахування до страхового стажу періоду роботи, у зв`язку з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993, а саме з 30.05.1989 по 15.05.1997 у Сільськогосподарському підприємстві акціонерного товариства закритого типу «Уманське», у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію колгоспу ім. Свердлова у Сільськогосподарське підприємство акціонерного товариства закритого типу «Уманське».

Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 19 років 7 місяців 1 день. За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення відсутній необхідний стаж роботи. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів позивач має право на пенсію за віком після досягнення 65 років.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області 22.08.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2020 №401 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано такі документи:

- заява про призначення пенсії;

- паспорт та РНОКПП;

- трудова книжка ( НОМЕР_3 ), трудова книжка колгоспника (НОМЕР_5);

- свідоцтва про народження дитини;

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- диплом НОМЕР_4 заочного навчання.

19.06.2020 Ясинуватським об`єднання управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №419 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стало не зарахування до страхового стажу періоду роботи, у зв`язку з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993, а саме з 30.05.1989 по 15.05.1997 у Сільськогосподарському підприємстві акціонерного товариства закритого типу «Уманське», у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію колгоспу ім. Свердлова у Сільськогосподарське підприємство акціонерного товариства закритого типу «Уманське».

Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 19 років 7 місяців 1 день.

За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення відсутній необхідний стаж роботи. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів позивач набуде право на пенсію за віком після досягнення 65 років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів № 13-17 трудової книжки НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_1 , позивач з 30.05.1989 по 15.05.1997 працював у колгоспі ім. Свердлова Ясинуватського району, Донецької області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у редакції, що діяла на час звернення за призначенням пенсії (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень має право витребувати додаткові документи з метою належного розгляду заяви про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції № 58).

За результатом розгляду справи судом встановлено, що період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997 є безперервним трудовим стажем позивача.

В той же час, суд констатує, що трудова книжка позивача не містить запису про реорганізацію колгоспу ім. Свердлова у Сільськогосподарське підприємство акціонерного товариства закритого типу «Уманське».

Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку який був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Адже, невиконання підприємством вимоги пункту 2.15 Інструкції № 58 не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

За результатом розгляду даної справи, суд констатує, що органом пенсійного фонду не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Вказаний висновок обумовлений тим, що відповідач як суб`єкт владних повноважень дійсно може вимагати додаткові документи, зокрема, довідку про перейменування підприємства. В той же час, відсутність можливості проведення перевірки або отримання додаткової довідки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Ясинувате (де знаходяться підтверджуючі документи) віднесено до населеного пункту, на території якого державна влада не здійснює свої повноваження, що виключає можливість надання довідки про перейменування підприємства за спірний період.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08.07.2004 у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що позивач опинився в ситуації, що не дає можливості забезпечити належний захист своїх прав.

З огляду на те, що записи 13-17 трудової книжки позивача свідчать про роботу позивача у зазначені періоди, що є підтвердженням страхового стажу, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, суд констатує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування пенсійним органом відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, суд констатує, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу позивача за розглядаємі періоди роботи.

Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд зазначає, що оскаржуване рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії № 419 від 19.06.2020 року прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням зроблених висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії № 419 від 19.06.2020 року, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 №401 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції № 0.0.1886486382.1 від 28.10.2020 позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: м-н Гідростроїтелів, буд. 12, смт. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область, 86020, код ЄДРПОУ 37544393) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №419 від 19.06.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.05.1989 по 15.05.1997.

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 №401 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.12.2020.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна