Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 1865 / 2010 р.                                  Головуючий  у  1 інстанції: Баранов В.І.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Боєва В.В.                                          

У Х В А Л А

Іменем України

05 травня  2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Коваленко А.І., Денисенко Т.С.

При секретарі:         Карацюпі О.О.,

За участю: представника  відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_2   на рішення Мелітопольського   міськрайонного суду Запорізької області    від 29 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5  звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В позовній заяві зазначали, що 05.02.2007 року близько 18 год. 30 хв. відповідач, керуючи автомобілем Шевролет, держномер НОМЕР_1, рухаючись у західному напрямку проїжджій  частині вул.  Крупської в м. Мелітополі, біля будинку № 20 в районі магазину „Трембіта”, зробив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який рухався по проїжджій частині вул. Крупської у східному напрямку. В результаті наїзду, ОСОБА_6 одержав тілесні ушкодження , від яких помер у лікарні 07.02.2007 року.

Постановою в.о. слідчого Мелітопольської міжрайонної групи по розслідуванню ДТП від 28.09.2009 року кримінальна справі у відношенні ОСОБА_2 була припинена за відсутністю в його діях складу злочину.

Позивач ОСОБА_4 в позові  вказала, що за час знаходження ОСОБА_6 в лікарні на придбання лікарських препаратів  нею було витрачено  531 грн. 54 коп., крім того, нею витрачено кошти на поховання чоловіка в сумі 2064, 66 грн., на проведення судово-медичної експертизи 90 грн. та на встановлення пам’ятника – 2800 грн. Крім того зазначає, що в результаті загибелі чоловіка вона перетерпіла сильні моральні страждання, пов’язані з утратою близької людини, залишилася без моральної та матеріальної допомоги та підтримки з боку свого чоловіка, перенесла сильний психоемоційний стрес, завдану моральну шкоду оцінює у 20000 грн.

Позивач ОСОБА_5 також зазначає, що перетерпіла сильні моральні страждання, пов’язані з втратою її батька. У зв’язку з його загибеллю перенесла сильний психоемоційний стрес, який негативно сказався на її самопочутті та стані її здоров’я., завдану моральну шкоду оцінює у 20000 грн.

Позивачі  просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки – 5486 грн., моральну шкоду – 20000 грн., а також  стягнути на користь ОСОБА_5 моральну шкоду – 20000 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 січня  2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5486 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати в сумі 183 грн. 36 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Запорізької обласної дирекції  на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальні та моральні збитки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд  відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм  матеріального і  процесуального  права.

Задовольнивши частково позовні вимоги  ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд вірно посилався на положення  статті  1187 ЦК  України, якою передбачено  безумовне відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі  володіє транспортним засобом  та статті 1167 ЦК України, частиною другою якої прямо передбачено обов’язок відшкодування моральної шкоди  незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд  першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не врахував, що в діях водія ОСОБА_2 відсутній  склад злочину, а наїзд на пішохода ОСОБА_6 трапився тому, що потерпілий знаходився в стані алкогольного сп’яніння. Тобто, в ДТП фактично винен потерпілий, який  від одержаних травм помер в лікарні, а тому  апелянт вважає, що  він не повинен відшкодовувати спричинену шкоду.

Проте, такий довід є  неспроможним, оскільки вищевказаними нормами матеріального права, які застосовані судом першої інстанції, прямо передбачено обов’язок особи, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки відшкодовувати  шкоду у разі загибелі людини від джерела підвищеної небезпеки, в даному випадку – від автомобіля, за кермом якого знаходився відповідач.

Слід зазначити, що  суд першої інстанції вірно застосував і положення статті  1193 ЦК України, в частині 2 якої зазначено, якщо  груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню  шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, а тому, з урахуванням  поведінки самого пішохода ОСОБА_6  значно зменшив  розмір  моральної шкоди, яку слід стягнути на користь позивачів.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції  безпідставно  відмовив у стягненні шкоди з  НАСК «Оранта» на користь позивачів, оскільки між  ним та  НАСК «Оранта» укладено договір   страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак,   ДТП є страховим випадком  і страхова компанія повинна відшкодовувати шкоду, спричинені застрахованою особою.

Проте,такий довід апеляційної скарги не знайшов свого підтвердження в ході  апеляційного розгляду справи.  Виходячи з досліджених судом першої інстанції  письмових заперечень НАСК «Оранта» (а. с. 66), пояснень представника  НАСК «Оранта» в судовому засіданні, суд першої інстанції, відмовивши  в  задоволенні позовних вимог, звернених до НАСК «Оранта», діяв у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.  

Інші  доводи  апеляційної скарги   не  спростовують висновків суду.

Судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані    обставини справи, що мають  для неї значення,  висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між  сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи  судом  не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин  судова колегія вважає, що  по справі постановлено  законне і обгрунтоване рішення,  тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від  29 січня 2010 року в цій справі залишити без змін.

              Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте  може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: