В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

7 травня 2010 року                                                                                                                                 місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого – судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Горжій А.В., за участю державного обвинувача – військового прокурора Чернігівського гарнізону полковника юстиції Грицини С.М., у присутності підсудного ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини Т0500

капітана             ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та дружину ,  заступника командира 2-ої навчальної роти з виховної роботи військової частини Т0500, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2009 року близько 10 години в службовому приміщенні для підготовки офіцерів роти ОСОБА_3, будучи військовою службовою особою і начальником для військовослужбовця строкової служби молодшого сержанта ОСОБА_4, висловлюючи претензії щодо поведінки останнього під час проведення занять особового складу роти з гуманітарної підготовки, принижуючи його честь та гідність, перевищив надану владу, застосувавши фізичне насильство до підлеглого ОСОБА_4, що виразилося в нанесенні потерпілому одного удару кулаком правої руки в обличчя. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 потерпілому було завдано фізичного болю.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги ст. ст. 11, 49, 50, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов’язують військових начальників підтримувати військову дисципліну, бути ввічливим у ставленні до підлеглих.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно 10 січня 2009 року близько 10 години в кімнаті підготовки офіцерів роти, будучи начальником для молодшого сержанта ОСОБА_4, висловлюючи невдоволення неуважним ставленням останнього до обговорення теми під час занять з гуманітарної підготовки, перевищив надану владу і наніс один удар кулаком правової руки в обличчя потерпілому, намагаючись таким чином продемонструвати свій авторитет.

Крім особистих показань вина підсудного у перевищенні наданої влади, що виразилося в застосуванні фізичного насильства до підлеглого підтверджується зібраними по справі іншими доказами стосовно всіх фактичних обставин справи, і ці фактичні обставини справи підсудний та інші учасники процесу не оспорюють і підтримують в повному обсязі.

Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та  істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Таким чином, дії ОСОБА_3, який будучи військовою службовою особою і начальником щодо потерпілого ОСОБА_4, застосував щодо підлеглого фізичне насильство, тобто перевищив надану йому владу, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 424 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його явку з повинною, щире каяття, відсутність даних про завдання здоров’ю потерпілого значної шкоди, відсутність у зв’язку з цим з боку останнього претензій до підсудного, а також і те, що протиправні дії ОСОБА_3 були спровоковані порушенням військової дисципліни з боку потерпілого.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи дані про особу підсудного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, утримує малолітню дитину та дружину , має матір – інваліда, по службі характеризується виключно позитивно, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_3 ст. ст. 69 та 58 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 424 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 332-335 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

З А С У Д И В:

ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді службового обмеження строком на шість місяців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення засудженого в доход держави у розмірі п’ятнадцяти відсотків.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня видання командиром військової частини відповідного наказу про звернення вироку суду до виконання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 – підписка про невиїзд – скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.

КОПІЯ ВІРНА:

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ С.І.ДЯЧУК