Справа № 22Ц-1553/2010 Головуючий у 1 інстанції Завірюха О.В.
Категорія 34 Доповідач у ІІ інстанції Олійник В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Суханової Є.М.,
суддів: Олійника В.І., Данілова О.М.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, посилаючись на те, що в ніч з 19 на 20 липня 2008 року трапилася ДТП з вини ОСОБА_4, яка керуючи автомобілем Міtsиbіshі Lапсег (державний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_2, вчинила зіткнення з припаркованим автомобілем Тоуоtа Аvепsіs (державний номер НОМЕР_2), який належить позивачу, внаслідок чого позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 17892 грн. та моральна шкода у розмірі 25000 грн.
Крім того позивач просив стягнути з відповідачів 10000 грн. витрат на отримання юридичної допомоги, а також понесені судові витрати в сумі 30 грн.
У судовому засіданні представник позивача змінив підстави, предмет позову та обсяг позовних вимог, заявивши вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП до позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_4 безпосередньо здійснила ДТП та пошкодила автомобіль, відповідач ОСОБА_3, який мав право керувати автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, передав його керування особі, яка не мала посвідчення водія і в результаті чого трапилась ДТП, а відповідачка ОСОБА_2 є власницею автомобіля, на якому було скоєно ДТП, а тому також несе відповідальність, як володілець джерела підвищеної небезпеки, яка через свою недбалість довірила керування автомобілем ОСОБА_3 Враховуючи вищезазначене представник позивача вважала за необхідне стягнути з відповідачів спричинену їх діями шкоду солідарно.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 17892 грн. матеріальної шкоди , 1500 грн. моральної шкоди, а також 30 грн. витрат.
Також стягнуто з відповідачів солідарно державне мито в сумі 229 грн. 92 коп. на користь держави.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні його позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в ніч з 19 на 20 липня 2008 року в селі Рогозів ОСОБА_3, який мав право кернування автомобілем Міtsиbіshі Lапсег (державний знак НОМЕР_1), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, став учасником бійки, після чого в порушення вимог п.2.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок надмірного вживання алкоголю, втратив контроль над собою та передав керування автомобілем ОСОБА_4, яка не мала посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і внаслідок чого скоїла ДТП.
Так, ОСОБА_4, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, порушила п.п.2.1 ПДР України, керувала автомобілем Міtsиbіshі Lапсег (державний знак НОМЕР_1), також порушила п.2.3 ПДР України і скоїла ДТП, а саме, вчинила зіткнення з автомобілем позивача Тоуоtа Аvепsіs (державний знак НОМЕР_2) і порушила п.2.10 ПДР оскільки, усвідомлюючи, що вона причетна до ДТП, намагалася залишити місце пригоди.
Вказані факти підтверджуються матеріалами справи та поясненнями свідків.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договору підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договори оренди, довіреності, тощо).
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За п.1 ч.1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 в порушення п.2.1 ПДР України, керувала автомобілем Міtsиbіshі Lапсег і на порушення п.2.3 ПДР України скоїла ДТП, а саме, вчинила зіткнення з автомобілем позивача та в порушення п.2.10 ПДР, усвідомлюючи, що причетна до ДТП, намагалася залишити місце пригоди.
Крім того, враховуючи, що дії відповідачки були неправомірними, і що між її діями щодо керування транспортним засобом та заподіяною позивачу шкодою є причинно-наслідковий зв'язок, тому вона є винною особою у скоєнні зазначеного ДТП і на неї покладаються зобов'язання по відшкодуванню збитків заподіяних її діями.
Враховуючи вищезазначене, відповідач ОСОБА_3, який мав право керувати автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та діючи неправомірно, в порушення п.2.2 ПДР України, передав керування автомобілем особі, яка не мала посвідчення водія, що призвело до ДТП, тобто між діями відповідача та шкодою, яка була заподіяна позивачу є причинно-наслідковий зв'язок.
Також суд вірно врахував, що шкода, завдана позивачу, не виникла внаслідок непереборної сили, а в судовому засіданні факт вибуття автомобіля Міtsиbіshі Lапсег з володіння відповідача внаслідок протиправних дій інших осіб не доведена, а тому останній теж несе відповідальність, оскільки володів зазначеним автомобілем на момент ДТП.
Відповідачка ОСОБА_2 є власницею автомобіля, на якому було скоєно ДТП, а тому теж несе відповідальність, як власник джерела підвищеної небезпеки, яка з необережності передала керування власним автомобілем особі, яка в стані алкогольного сп'яніння передала керування автомобілем особі, яка не мала посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, внаслідок чого остання скоїла ДТП.
На підставі зазначеного, суд вірно вважав, що ОСОБА_2 також несе відповідальність за заподіяну позивачу матеріальну шкоду.
Суд прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, а тому з відповідачів підлягала стягненню спричинена ними шкода солідарно.
Крім того, є доведеним факт отримання позивачем діями відповідачів моральної шкоди.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до правильного висновку, що сума позову в частині відшкодування моральної шкоди є завищеною і підлягала частковому задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :