АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –2073/2010 Головуючий по 1-й інстанції
Лисенко Н.В.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів Карнаух П.М., Дорош А.І.
при секретарі Киві А.М.
з участю
представника позивача Овсепяк Т.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5
на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2010 року
за позовом ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості по квартплаті та платі за комунальні послуги 4596,76 грн., -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_2 , -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопада 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказав, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1. Даний будинок перебуває на балансі позивача. Відповідачі фактично мешкають за іншою адресою. Станом на 30.10.2009 р. за ними рахується заборгованість по квартплаті та платі за комунальні послуги всього на суму 4 176,60 за період з червня 2003 р. по серпень 2009 року включно. Просив суд стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість та судові витрати 81 грн.
У січні 2010 року позивач надав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. Просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як із солідарних боржників, заборгованість за надані комунальні послуги за період з червня 2003 року по грудень 2009 року включно всього на суму 4 596,76 грн.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2010 року позов ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості 4596,76 грн. задоволений частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ «Укрнафта» заборгованість за час з листопада 2006 року по грудень 2009 року включно за обслуговування будинку та прибудинкової території і теплопостачання (опалення) в сумі 1675,99 грн.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_7 заборгованість по комунальних послугах (водопостачання, водовідведення і підігрів води) за листопад 2006 року – грудень 2009 року в сумі 1222,83 грн.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ «Укрнафта» судові витрати в сумі 81 грн. - по 20,25 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 просить вищевказане судове рішення в частині стягнення заборгованостей скасувати, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннню з наступних підстав.
Згідно ч.1 п. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.06.1999 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 2).
Вказаний будинок перебуває на балансі НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» (а.с. 12).
Згідно виписки з домової книги від 14.01.2010 р. у вказаній квартирі значаться зареєстрованими відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7 та її двоє малолітніх дітей (а.с. 55).
17.12.2005 р. між НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» та ОСОБА_4 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та при будинкової території (а.с. 57).
Згідно виписок з особового рахунку № 286 по нарахуванню оплати за комунальні послуги на ім.»я ОСОБА_4 за вищевказаною адресою рахується заборгованість за період з 01 червня 2003 року по грудень 2009 року включно всього на загальну суму 4 596,76 грн. (а.с. 24-26, 56).
16.12.2009р., 28.12.2009 р., 28.01.2010 р. відповідачі надали місцевому суду заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 38,71-73).
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що заяви відповідачів про застосування строку позовної давності підлягають задоволенню, оскільки протягом 2003-2009 року вони ніяких дій, які б свідчили про визнання ними заборгованості, не вчиняли, позивачем не надано доказів, які б свідчили про переривання перебігу строку давності. Крім цього, суд прийшов до висновку, що заборгованість по обслуговуванню жилого будинку і при будинкової території та за теплопостачання слід стягнути солідарно з усіх співвласників квартири, а заборгованість з водопостачання, водовідведення та підігрів води слід стягнути солідарно з тих співвласників, які зареєстровані у квартирі, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Як встановила колегія суддів, даний висновок місцевого суду в частині визначення строку позовної давності та стягнення у солідарному порядку заборгованості за видами наданих послуг є невірним, виходячи з наступного.
Як встановила колегія суддів, відповідачі є співвласниками спірної квартири, але фактично в ній не проживають, проте, місцевому суду вони не надали доказів про звернення до відповідача з вимогою про не нарахування плати за користування комунальними послугами у зв»язку з не проживанням в ній.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своє частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов"язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном.
Оскільки, квартира відповідачів ними приватизована, то це передбачає рівність частки кожного співвласника у власності, тобто, у даному випадку частка кожного співвласника у квартирі становить по 1/4 частині, тому цивільно-правова відповідальність передбачає стягнення з кожного співвласника суми заборгованості пропорційно його частці у праві спільної часткової власності.
Крім цього, як встановила колегія суддів, місцевим судом неправильно визначений період заборгованості з урахуванням заяв відповідачів про застосування строку позовної давності. У позові від 04.11.2009 р. позивач просив стягнути заборгованість за період з березня 2003 р. по серпень 2009 р. включно на загальну суму 4 176,60 грн. (а.с. 1). У заяві про уточнення та збільшення позовних вимог - за період з червня 2003 р. по грудень 2009 р. включно, всього на загальну суму 4 596,76 грн.
Згідно ч.3 ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вищевказаних норм, строк позовної давності у даному випадку буде становити з січня 2007 року по грудень 2009 року включно, тобто три роки. Саме за цей період підлягає стягненню розмір заборгованості по оплаті комунальних послуг.
Колегія суддів приходить до висновку, що висновок місцевого суду про розмежування між співвласниками заборгованості за видами наданих комунальних послуг, пов»язаних з реєстрацією у жилому приміщенні, не є вірним, оскільки не залежно від реєстрації у спірній квартирі, вони є її співвласниками і у відповідності до вимог ст.. 360 ЦК України повинні нести цивільно-правову відповідальність, пропорційну частці кожного у праві спільної часткової власності.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що має місце неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а тому судове рішення підлягає частковому скасуванню.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів приходить до висновку про стягнення заборгованості у розмірі 2837,64 грн. за період з січня 2007 року по грудень 2009 року включно з відповідачів пропорційно частці кожного у праві спільної часткової власності, тобто по 709,41 грн.
Посилання представника відповідача – ОСОБА_5 на відсутність договорів позивача з іншими співвласниками квартири про надання комунальних послуг, як на підставу відмови у позові, не заслуговує на увагу, оскільки фактично комунальні послуги надавалися і відповідачі не надали суду докази, що вони їх не отримували чи вони були надані неналежної якості. Також відповідачами в суді першої інстанції не надано доказів на спростування тарифів комунальних послуг.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у рішенні місцевого суду має місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І ШИ Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2010 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ «Укрнафта» заборгованість за час з листопада 2006 року по грудень 2009 року включно за обслуговування будинку та прибудинкової території і теплопостачання (опалення) в сумі 1675,99 грн. та стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_7 заборгованість по комунальних послугах (водопостачання, водовідведення і підігрів води) за листопад 2006 року – грудень 2009 року в сумі 1222,83 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ «Укрнафта» по 709,41 грн. заборгованості по квартплаті та платі за комунальні послуги за період з січня 2007 року по грудень 209 року включно з кожного.
У решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :