Справа №22ц -2059/2010 р.                             Головуючий у 1 інстанції: Супрун М.Ю.

Категорія:32                                                        Доповідач: Новікова Г.В.

                                                                       РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17 березня 2010 року                    Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                      головуючого:Новікової Г.В.

                                      суддів:Хейло Я.В., Стратіло В.І.

                                      при секретарі:Яменко А.Г.

                   за участю представника ОСОБА_5  за дорученням-ОСОБА_6.    та представника   відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки за дорученням –Ціоненко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку   апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 грудня 2009 року по справі за позовом  ОСОБА_5 до відокремленого  підрозділу « Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки про перерахунок страхових виплат та стягнення недонарахованих  страхових виплат ,-

                                                           ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки просить скасувати рішення   Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 грудня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки провести перерахунок сум щомісячних страхових виплат ОСОБА_5 та сплачувати йому з 01 листопада 2009 року у відшкодування шкоди, завданої здоров’ю щомісячно 947, 17 грн. з наступним корегуванням при зміні законодавства та недонараховані щомісячні страхові виплати за період з 01 жовтня 2006 року по 31 жовтня 209 року у сумі 8 823,88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.   Посилався на те , що після передачі підприємством в червні 2001 року регресної справи відділення фонду продовжувало сплачувати щомісячні суми відшкодування шкоди в тому розмірі, який розрахувало та передало підприємство. В діях відділення фонду не було ніяких порушень і не може бути ніякої заборгованості за неправильне обчислення щомісячного відшкодування шкоди. Вважає, що при виявленні заборгованості за невірне обчислення щомісячних страхових сум відшкодування шкоди з 1995 року суми недоплат необхідно стягнути з ВП « Шахта ім. Леніна» ДП « Макіїввугілля», з вини якого позивачу первісно був невірно зроблено розрахунок.

          Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 31 січня 1983 року знаходився в трудових відносинах з відокремленим підрозділом « Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля». Згідно висновку МСЕК від 25.07.1995 року  йому вперше була   встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням з втратою професійної працездатності  в 40%.  21.07.1998 року за висновком МСЕК йому було  підтверджено втрату професійної працездатності безстроково.  В відшкодування шкоди наказом по шахті від 28 липня 1995 року йому були призначені одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. З 2001 року страхові виплати йому сплачує фонд. У зв’язку з тим, що при призначені йому щомісячних страхових виплат шахта провела розрахунок із заробітку за січень-квітень 1995 року і не врахувала винагороду за 1994 рік, було неправильно розраховано  щомісячні суми у відшкодування шкоди. Просив зобов»язати підприємство провести перерахунок сум відшкодування шкоди з урахуванням заробітку за січень-квітень 1995 року і   винагороди за 1994 рік . В послідуючому позовні вимоги було уточнено, позивач просив зобов’язати відповідачів провести йому перерахунок щомісячних страхових виплат,виходячи із середнього заробітку за 12 місяців роботи,  та  виплачувати йому з 01 листопада 2009 року щомісячну страхову виплату в сумі 947, 17 грн. з наступним корегуванням при зміні законодавства та стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду на його користь недоплачену суму щомісячних страхових виплат   8 823,88 грн.  

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню ,а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

 Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки на користь позивача щомісячні страхові виплати з 1.11.2009 року в сумі 947,17 грн. з наступним корегуванням при зміні законодавства та недонараховані страхові виплати за період з 1.10.2006 року по 31.10.2009 року у сумі 8823,88 грн., суд першої інстанції виходив із того,що підприємство повинно було передати Фондові справу позивача із розміром  відшкодування шкоди в 248,24 грн..Таким чином має місце недоплата щомісячних страхових сум.

 Між тим, такі висновки не відповідають   фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що згідно п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового.

Судом встановлено, що  позивач з 31 січня 1983 року по 10.08.1995 року  перебував в трудових відносинах з відокремленим  підрозділом « Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля»,  на момент встановлення профзахворювання працював в якості машиніста гірничих виємочних машин 6 розряду ,що підтверджується трудовою книжкою позивача. Згідно висновку МСЕК від 25.07.1995 року ОСОБА_5 було   встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням з втратою професійної працездатності на 40%  .

Наказом № 617 від 28.07.1995 року   « Шахти» імені В.І. Леніна»  виробничого об’єднання « Макіїввугілля» позивачу було нараховано  у відшкодування шкоди  з 11.05.1995 року по 24.07.1996 року щомісячно 76,97 грн.(7697241 крб) , виходячи з середнього заробітку  за лютий-квітень 1995 року в 192,43 грн. (19243103крб.).

Наказом № 784 від 07.09.200 року ДВАТ « Шахта ім. В.І. Леніна» Державної холдингової компанії « Макіїввугілля» позивачу було перераховано розмір відшкодування шкоди із  виплачуваних 165,87 грн. та призначено до виплати щомісячно з 1.10.1999 року по 29.02.2000 року по 186,87 грн., виходячи з середнього заробітку машиніста гірничих виємочних машин 6 розряду в 467, 17 грн.; і з 1.03.2000 року по 186,87 грн., виходячи з середнього заробітку працюючого машиніста гірничих виємочних машин 6 розряду в 461, 82 грн..

 В травні 2001 року справу потерпілого було передано до Фонду з встановленим втраченим заробітком в розмірі  186 грн. 87 коп.. З 1.06.2001 року  Фондом страхові виплати проводилися відповідно до діючого законодавства, виходячи з вищевказаного втраченого заробітку.

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються законодавством, яке діяло до дня набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, тобто у період дії Правил відшкодування шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993 р. (далі Правила).

Відповідно до п. 22 Правил  середньомісячний заробіток,  для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували  при професійному захворюванні стійкій втраті професійної працездатності. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Згідно п. 28 Правил, перерахування розміру відшкодування шкоди проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. (п. 28 доповнено абзацом шостим згідно з Постановою КМ N 1100 від 03.10.97 р.).

Втрачений заробіток позивача  на  01.08.1995 р., виходячи із середнього заробітку за 12 місяців(125949987,38 крб.)  повинен був складати 41,98 грн .(10495832,28 крб. : 40%)

Згідно наданої відповідачем довідки, на підприємстві – ВП «Шахта імені В.І.Леніна» було підвищення тарифних ставок на такі коефіцієнти:   з 01.09.1995 р. -1,5: з 01.01.1997 р. – 1,039; з 01.12.1997 р. – 2, 291; з 01.10.1999 р.-1,1458 ; з 01.03.2000 р. – 1,288.

Таким чином, втрачений заробіток позивача до 01.11.1997 р. (набрання чинності Постанови КМ  №1100 ) повинен був збільшуватися в наступному порядку:

-   з 01.09.1995 р.  – 41,98 грн.   х   1,5  = 62, 97 грн.  .;

-   з 01.01.1997 р.  – 62,97 грн.    х  1,039  = 65 грн. 43 коп..

Відповідно до ч.2 п.28 Правил ,необхідно було застосовувати обмеження, виходячи із середнього заробітку працюючого робітника.  

Виходячи із довідки підприємства, середній заробіток працюючого машиніста

          гірничих виємочних машин 6 розряду станом на 1.11. 1997 року складав 414,67 грн.,

втрачений заробіток позивача за станом на вказаний період складав – 65,43грн.  За вказаних обставин втрачений заробіток підлягав збільшенню до 165 грн. 87 коп. ( 414,67грн.  х 40%=165,87 грн.).

Середній заробіток працюючого машиніста гірничих виємочних машин 6 розряду станом на 1.10. 1999 року складав 467,17 грн.  (467,17грн.  х 40%= 186,86 грн.).

Втрачений заробіток позивача за станом на вказаний період складав –  214,10грн.

            (186,86 х 1,1458). За вказаних обставин   необхідно   застосувати обмеження та виплату

            втраченого заробітку проводити в розмірі  186,86 грн..  

 Середній заробіток працюючого машиніста гірничих виємочних машин 6 розряду станом на 1.03. 2000 року складав 461,82 грн. ( 461,82грн.  х 40%= 184,73 грн.).

        Втрачений заробіток позивача за станом на вказаний період складав  –  240,67грн.

 (186,86 х1,288). За вказаних обставин   необхідно   застосувати обмеження та виплату  

  втраченого заробітку проводити в розмірі 186,86 грн.  

Виходячи з наведеного, при передачі справи потерпілого до Фонду втрачений заробіток  ОСОБА_5. повинен був складати – 186,86 грн., і фактично справу було передано з розміром втраченого заробітку в 186,87 грн.. За вказаних обставин підстави для задоволення позовних вимог про перерахунок суми відшкодування шкоди відсутній і в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до  ст..29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р., з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон), перерахування сум, зокрема, щомісячних страхових виплат провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

    Постановами Правлення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 р. №7, від 22 грудня 2005 р. №83 та від 27 квітня 2007 р. №24 затверджено Порядок призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей). Згідно вказаного Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню у разі перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року. При цьому відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу) з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Виходячи з вказаного та враховуючи коефіцієнти зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки ( з 01.03.2002 р – 1,193; з 01.03.2003 р – 1,182; з 01.03.2004 р. – 1,152; з 01.03.2005 р. – 1,238, з 01.03.2006 р. – 1,203; з 01.03.2007 р. – 1,183; з 01.03.2008 р. – 1,125; з 01.03.2009 р. – 1,063), щомісячна страхова виплата  ОСОБА_5. повинна зростати наступним чином:

-   з 01.03.2002 р. -   186,87   х 1,193  =  222,94 грн.  

-   з 01.03.2003 р. -   222,94   х 1,182  = 263,52 грн.  

-   з 01.03.2004 р. -  263,52   х 1,152  = 303,57 грн.  

-   з 01.03.2005 р. -  303,57     х 1,238  =  375,82 грн.  

-   з 01.03.2006 р. -   375,82      х 1,203  =  452,11 грн.  

-   з 01.03.2007 р. –   452,11    х 1,183  =  534,84грн.  

-   з 01.03.2008 р.-     534,84   х 1,125 = 601,70 грн.

-   з 01.03.2009 р.-   601,70 х 1,063 = 639,60 грн..

Таким чином  Фондом виплачуються страхові суми у відповідності до вимог

 закону. А тому підстав для задоволення в цій частині позовних вимог не має.

 Відмовляючи в задоволені позову про перерахунок страхових виплат та стягнення недонарахованих  страхових виплат з підприємства,суд першої інстанції виходив з того,що з прийняттям Закону України України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати сплачуються Фондом.

Разом з тим,такий висновок суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до  роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. (з подальшими змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах трьохрічного строку, що передували зверненню позивача до суду, тобто з  21.09. 2006 р.

  Щодо стягнення  недоплачених сум з Підприємства, то у зв'язку з визначенням трьохрічного строку, в межах якого проводяться виплати, позов   не  підлягає задоволенню,так як такий строк сплинув.

Керуючись ст.  ст. 309,314,316 ЦПК України,  апеляційний суд ,-

                                                                 В И Р І Ш И В :

 Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки задовольнити.

 Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 грудня 2009 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки та відокремленого  підрозділу « Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків   про перерахунок страхових виплат та стягнення недонарахованих  страхових виплат відмовити.

 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом  2 місяців з дня набрання законної сили.

 Головуючий:

Судді: