Справа №22ц -2663/2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Васильєва Н.П.
Категорія: 27 Доповідач: Новікова Г.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого:Новікової Г.В.
суддів:Хейло Я.В., Стратіло В.І.
при секретарі:Яменко А.Г.
за участю ОСОБА_5 та його представника за дорученням- ОСОБА_4., ОСОБА_6, представника акціонерного – комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк» за дорученням-Гойденка С.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_7 на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року та рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третьої особи акціонерного – комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк» про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року, якою в цілях забезпечення виконання рішення суду автотранспортні засоби, на які накладено судом на підставі ухвал заборону на відчуження ,а саме: автомобіль « Вольво» напівпричеп - рефрижератор « Когел», автомобіль « Опель» які зареєстровані на ім’я ОСОБА_5 вилучено з володіння ОСОБА_5 або інших осіб, у яких знаходяться вказані транспортні засоби та помістити у вказане ОСОБА_9 або акціонерно – комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» місце, або на штрафний майданчик, зі сплатою на знаходження на ньому транспортних засобів за рахунок ОСОБА_5. Вилучено технічні паспорти та ключі від замків запалювання вказаних транспортних засобів. Посилається на те, що жодна з осіб що брали участь у справі, не звертались до суду з усною чи письмовою заявою про забезпечення позову ОСОБА_6 шляхом вилучення у відповідача ОСОБА_5 технічних паспортів і ключів від транспортних засобів. Під час судового засідання було розглянуто та задоволено клопотання представника третьої особи без самостійних вимог Донецької обласної філії АКБ « Укрсоцбанк» щодо надання інформації та забезпечення проведення перевірки технічного стану транспортних засобів. В зазначених клопотаннях також відсутні будь – які вимоги щодо вилучення з володіння відповідача рухомого майна. Судом здійснено дії, на які він не уповноважений процесуальним законодавством. Застосовуючи заходи виконання рішення фактично використав норми процесуального законодавства щодо застосування заходів забезпечення позову, по – друге, використав неналежну форму судового рішення.
Також представник відповідача просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з відповідача суму основного богу 230 752, 05 гривень, три відсотки річних в сумі 34 612,80 гривень, суму з урахуванням встановленого індексу інфляції 14 702,36 гривень, моральну шкоду в сумі 5000, 00 гривень. Стягнуто судові витрати. Посилається на те, що пред’явлена відповідачем в судове засідання розписка, без її належного дослідження компетентними спеціалістами у галузі почеркознавства та без однозначного ствердження відповідача щодо її написання саме ним, може свідчити лише про те, що станом на 28.07.2006 року в розпорядженні позивача знаходився письмовий документ, виконаний почерком, подібним почерку відповідача. ОСОБА_5 ніколи не стверджував, що боргова розписка від 30.08.2001 року та підпис на ній виконані безпосередньо ним. Вважає, що судово-почеркознавча експертиза була проведена з грубим порушенням чинного законодавства. ОСОБА_5 на вимогу суду надав вільні зразки свого почерку, але вони з невідомих відповідачу підстав не були долучені до матеріалів справи та не направлялись експертові. Судом не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що 30 серпня 2001 року між позивачем та відповідачем укладався договір позики, оформлений розпискою та здійснювався факт передачі в борг грошових коштів у сумі 29000 доларів США. Вважає, що текст на зворотній частині розписки від 30.08.2001 року не повинен був розглядатися судом , як належний та допустимий доказ переривання перебігу позовної давності і не міг свідчити про наявність боргу. Позивач, дізнавшись про сплив терміну позовної давності , мав реальну можливість в день звернення із позовом до суду зробити запис щодо часткового виконання невизначених зобов’язань. Судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 264 ЦК України в редакції від 2003 року. Судом на враховано те, що з метою захисту своїх порушених прав відповідач неодноразово звертався до органів прокуратури із заявами щодо порушення відносно ОСОБА_6 кримінальної справи по факту скоєння шахрайства, а саме: в Прокуратуру Куйбишевського району м. Донецька, Гірняцького району м. Макіївки та прокуратури Калінінського району м. Донецька складалось подання , яке було направлено для перевірки до Куйбишевського РВ Донецького МУ ГУМВС в Донецькій області. Вважає, що суми боргу в іноземній валюті не підлягають індексації із застосуванням індексів інфляції гривні. Позивачем не доведено факт спричинення відповідачем моральної шкоди.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 серпня 2001 року відповідач отримав від нього в борг грошову суму 29 тисяч доларів США, про що написав боргову розписку. Вказану суму він зобов’язаний був повернути за першою вимогою, про що власноруч написав у розписці. Договір було укладено ними за місцем проживання позивача. Починаючи з листопада 2002 року відповідач гроші не повертав, посилаючись на їх відсутність. У липні 2004 року відповідач передав йому у рахунок погашення боргу 100 доларів США. Після цього на його неодноразові вимоги про добровільну сплату боргу, відповідач відмовив, посилаючись на відсутність грошових коштів для повернення боргу. Просив стягнути з відповідача суму в національній валюті,еквівалентну 28900 доларів США, відсотки за користування коштами, 3% річних та моральну шкоду. Крім того, просив стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
В жовтні 2009 року позовні вимоги були уточнені,позивач просив стягнути на його користь 232290 грн.,виходячи із курсу Національного банку в 8,01 грн. за 1 у.є., моральну шкоду в сумі 100000грн..
В грудні 2009 року позивач звернувся із додатковою позовною заявою,в якій просив стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а всього 528112,61 грн..
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 30 серпня 2001 року ОСОБА_5 отримав у ОСОБА_6 в борг грошову суму 29 тисяч доларів США, які зобов’язався повернути за першою вимогою ОСОБА_6, що підтверджується розпискою. Висновком судово – почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописний текст розписки від імені ОСОБА_5 від 30 серпня 2001 року на суму 29 000 умовних одиниць виконано ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від 30 серпня 2001 року на суму 29 000 умовних одиниць праворуч під текстом виконано ОСОБА_5.
Крім того, у липні 2004 року відповідачем повернуто 100 доларів США позивачеві у рахунок отриманої 30 серпня 2001 року в борг суми. Таким чином, судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем за вказаною борговою розпискою на час розгляду справи складає 28 900 доларів США.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що між сторонами виникли договірні правовідносини. Договір позики укладено в письмовій формі. Отримана за договором позики грошова сума повинна бути повернута позивачеві.
Правильно суд дійшов висновку про переривання строку позовної давності,оскільки мало місце часткове повернення боргу.
Доводи про те,що суд прийняв до уваги розписку,оригінал якої відсутній в справі,а тому не було підстав для задоволення позову,не можуть бути прийняті до уваги,так як оригінал розписки знаходився в матеріалах справи,про що свідчить складений опис документів,які знаходилися в справі. Крім того, оригінал розписки був предметом дослідження почеркознавчої експертизи, а в послідуючому був вилучений при невідомих обставинах із матеріалів справи,з приводу чого було звернення до прокуратури.
Посилання на те,що висновок почеркознавчої експертизи є неправильним,оскільки не всі документи були предметом дослідження,а тому не може бути прийнятим як доказ по справі є безпідставним. При проведенні експертизи експертною установою,до якої відповідно до ухвали суду було направлено справу, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку. За результатами дослідження оригіналу розписки експертом зазначено,що встановлені збіжності загальних та окремих ознак стійкі і суттєві,вони утворюють індивідуальну сукупність,яка є достатньою для категоричного висновку про виконання підпису від імені ОСОБА_5 у досліджуваному документі ОСОБА_5.
При ухваленні рішення місцевий суд правильно керувався нормами Цивільного Кодексу в редакції 1963 року. Посилання на ЦК України в редакції 2003 року є зайвим і підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Задовольняючи позовні вимоги,суд дійшов висновку про те,що сума боргу підлягає індексації та підлягає стягненню моральна шкода.
Разом з тим,такий висновок суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Задовольняючи частково позов про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, суд першої інстанції помилково виходив з того,що на спірні правовідносини поширюється правило ст..625 ЦК України щодо можливості застосування санкції про нарахування індексу інфляції, оскільки вона стосується лише національної грошової одиниці.
Також не передбачено законом відшкодування моральної шкоди при виниклих правовідносинах. Тому в зазначеній частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Що стосується оскаржуваної ухвали щодо передачі автомобілів на зберігання іншим особам, то ухвала відповідає вимогам ст..152 ЦПК України. Ухвалою від 4.06.2008 року на зазначені автотранспортні засоби було накладено арешт,однак на момент ухвалення судового рішення місце знаходження транспортних засобів не встановлено,тому суд дійшов обґрунтованого висновку про їх вилучення . Між тим, вказівка про вилучення при цьому технічних паспортів на автомобілі та ключів від транспортних засобів не відповідає вимогам діючого законодавства,тому така вказівка підлягає виключенню з ухвали про вилучення автотранспортних засобів.
Керуючись ст. ст. 309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд ,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року в частині стягнення індексації в сумі 14702,36 грн. та моральної шкодив сумі 5000 грн. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третьої особи акціонерного – комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк» про стягнення індексації та моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року змінити. Виключити з резолютивної частини ухвали зобов’язання вилучити технічні паспорти та ключі від замків запалювання на арештовані автомобілі.
В іншій частині ухвалу суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: