2-2430/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2010 року                                     м.Донецьк

Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О.,   секретарі Авраменко 0.0.

за участю  позивача                 ОСОБА_1

 представника відповідача     Кузьміна О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «промислово-інвестиційна компанія «Форсаж» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, зустрічної позовної заяви про визнання права власності, -

Встановив:

У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказав, що з ТОВ «ПІК «Форсаж» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно якому він придбав будівлю, що розташована по АДРЕСА_1. Він зі свого боку виконав всі дії, щодо укладення договору, але відповідач ухиляється від його нотаріального оформлення. Просив суд визнати договір купівлі-продажу будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з «ПІК «Форсаж» дійсним та визнати за ним право власності на вказане майно.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених вимог та вказав, що дійсно, попередньо, з ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу будівлі, що розташована по АДРЕСА_1, але щодо всіх умов договору домовленості сторони не досягли, просив суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 та оскільки позивач оспорює право власності звернувся з зустрічною позовною заявою у якій просив суд визнати за «ПІК «Форсаж» право власності на спірну будівлю.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Згідно з договору купівлі-продажу ТОВ «ПІК «Форсаж» продає ОСОБА_1 будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З аналізу договору вбачається, що він нотаріально не посвідчений.

У судовому засіданні представник ТОВ ПІК «Форсаж» вказав, що узгодженості, щодо всіх умов договору купівлі-продажу сторони не досягли, тому він нотаріально посвідчений не був.

Стаття 220 ЦК України визначає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Стаття 657 ЦК України (редакції 2003 року)передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частина 1 статті 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У частині 3 статті 640 ЦК України вказано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто суд вважає, що вимоги частини 2 статті 220 ЦК України яка передбачає, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним та у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, не можливо застосувати в підтвердження визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним, оскільки є передбачене законодавчими актами обмеження на здійснення такого правочину, оскільки вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації та момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеними і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки.

При таких обставинах суд вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання за ним право власності на об'єкти нерухомості необхідно відмовити.

Розглядаючи вимоги ТОВ ПІК «Форсаж» суд приходить до наступного.

Відповідно заявці, виділ земельної ділянки для розміщення об'єкту по наданню послуг населенню узгоджено з Будьоннівською районною у м.Донецьку радою.

Стаття 376 ЦК України у частинах 1-5 передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує   права   інших   осіб,   майно   підлягає   знесенню   особою,   яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У висновку про технічний стан конструкцій автомойки по вул.Полоцькій біля АЗС «Лукойл» у Будьоннівському районі м.Донецьку, вказана будівля відповідає діючій нормативно-технічній документації у області архітектурного проектування та може експлуатуватися за своїм функціональним призначенням.

Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Частина 1 статті 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи, що будівля автомойки, що розташована по АДРЕСА_1 придатна для подальшої експлуатації збудовані відповідно до існуючих будівельних норм, є дозвіл органів місцевого самоврядування на їх розташування та оформлення земельної ділянки, при цьому права будь-яких осіб не порушуються, при таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ПІК «Форсаж» підлягають задоволенню.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності у відповідності зі ст.57 ЦПК України суд вважає, що оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ ПІК «Форсаж» договір купівлі-продажу належним чином оформлений не був, у задоволенні вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити. Крім того, оскільки будівля автомойки що розташована за адресою: АДРЕСА_1, біля АЗС «Лукойл» для подальшої експлуатації придатні, збудована відповідно до існуючих будівельних норм, є дозвіл органів місцевого самоврядування на їх розташування та оформлення земельної ділянки, при цьому права будь-яких осіб не порушуються, та ураховуючи що це право оспорюється, при таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ПІК «Форсаж» підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, 331, 392 ЦК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні вимог ОСОБА_1, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визання права власності відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «промислово-інвестиційна компанія «Форсаж» задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «промислово-інвестиційна компанія «Форсаж» право власності _на будівлю автомойки, площею 317,7 м.кв., що розташована по АДРЕСА_1 біля автозаправочної станції «Лукойл».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: