Справа № 2-884/10

0351

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

        26 квітня 2010 року Куйбишевський районний суд м. Донецьку у складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.

при секретарі Степановій К.І.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Вечерньої Н.М.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати , моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованості по заробітній платі  за лютий – травень 2009 року в сумі 7076,40 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 716,56 грн.,  середній заробіток   за час затримки виплати заробітної плати з дня фактичного розрахунку по день винесення рішення судом, моральної шкоди в сумі 4000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 02.02.2009 року він працював машиністом бульдозера на підприємстві відповідача , звільнився 28.05.2009 року за власним бажанням. Проте, в день звільнення власник не здійснив виплату належних йому сум, а саме заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. У зв’язку з затримкою виплати належних йому сум він неодноразово звертався до адміністрації підприємства, правоохоронних органів та навіть на Урядову гарячу лінію, проте до теперішнього часу заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку не отримав. Крім того, діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яка виявилася в психологічному дискомфорті, оскільки через затримку заробітної плати він був позбавлений матеріально утримувати себе та свою родину (має двох малолітніх дітей), через що постійно перебував у стані роздратованості, невпевненості, порушеної рівноваги, для відновлення якої витратив чимало часу та зусиль.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Зауважив, що за час роботи у відповідача  він сумлінно виконував свої обов’язки та не допускав порушень трудової дисципліни, проте відповідач увесь час затримував заробітну плату, що і стало причиною звільнення. 28.05.2009 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням, того ж дня отримав трудову книжку, після чого звернувся в бухгалтерію за розрахунком, проте не отримав його, оскільки зі слів бухгалтера в касі не було грошей. Потім він щотижня телефонував до бухгалтерії, проте ані грошей, ані довідки про суму заборгованості він не отримував. Оскільки він не має юридичної освіти, він неодноразово звертався до органів прокуратури, на Урядову гарячу лінію за допомогою в отримання своєї заробітної плати і лише в лютому 2010 року подав позовну заяву до суду. Увесь цей час він перебував в глибокому психологічному дискомфорті, оскільки був пригнічений тим, що не мав можливості забезпечувати свою родину, доводилося позичати гроші у рідних та друзів, витрачати додатковий час та зусилля, що супроводжувалося постійним хвилюванням та роздратованістю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що відповідно до чинного законодавства про працю здійснення розрахунку при звільненні працівника – це обов’язок власника, який було порушено відповідачем. При цьому, оскільки відповідачем на неодноразові заяви позивача не було надано довідку про розмір його заробітної плати, сума заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, а відповідно і середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати розраховано на підставі довідки про розмір заробітної плати іншого працівника, який працював на підприємстві відповідача в той самий час за такою ж професією. Вважає, що вимоги позивача мають бути задоволені, не зважаючи на те, що стосовно підприємства відповідача порушено справу про банкротство.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що позивачу не було виплачено заробітну плату, оскільки в день звільнення він не звертався до адміністрації підприємства з заявою про це. Також, він не може довести наступні свої звернення з аналогічними заявами до адміністрації підприємства. За таких обставин, вважає, що затримка виплати заробітної плати позивачу за весь час роботи сталася не з вини власника, а самого працівника, тому вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задоволенню не підлягають. Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2009 року стосовно ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» порушено справу про банкрутство . Відповідно до процедури банкрутства заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку перед позивачем в сумі 6556,45 грн була визнана підприємством та внесена до першої та другої черги вимог кредиторів у справі про банкрутство, тому зазначені суми не можуть бути стягнені за рішенням суду. Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача, то ці вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста бульдозера ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» (наказ № 48-л від 10.02.2009 року), звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (наказ № 176-л від 28.05.2009 року).

В судовому засіданні факт невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 з 10.02.2010 року до 28.05.2010 року в сумі 6556,45 грн. визнаний сторонами, тому суд відповідно до ст. 61 ЦПК України вважає його таким, що не підлягає доказуванню.

Також в судовому засіданні було встановлено, що позивач в день звільнення знаходився на роботі, в відділі кадрів отримав трудову книжку з записом про звільнення, проте в порушення ст. 47 КЗпП України в день звільнення з ним не було проведено розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що позивач не звертався з заявою до адміністрації підприємтсва, тому невиплата заробітної плати сталася з вини самого працівника, суд вважає неспроможними, оскільки вони не грунтуються на законі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2009 року стосовно ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати складає 17829,94 грн. ((1294,74 грн (заробітна плата за квітень) + 1664,07 грн (заробітна плата за травень) / 38(кількість робочих днів в квітні та травні) * 229 (кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні)).

 При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в червні та в жовтні 2009 року звертався до прокуратури Донецької області зі скаргами щодо невиплати йому заробітної плати ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія», які для розгляду були направлені до прокурату м. Єнакієве. За результатами розгляду зазначених скарг в листах прокурора м. Єнакієве від 6.07.2009 року та 14.10.2009 року ОСОБА_1  було роз’яснено порядок вирішення трудових спорів. Крім того, на звернення ОСОБА_1 з питання погашення заборгованості із заробітної плати на Урядову гарячу лінію у серпні 2009 року виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради йому було повідомлено про вжиті заходи щодо усунення виявлених на підприємстві порушень діючого законодавства про оплату праці та рекомендовано звернутися до органів, в компетенції яких є вирішення трудових спорів по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про порядок вирішення трудових спорів, в тому числі і стягнення моральної шкоди, проте не скористався ним вчасно, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Відповідно  до ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави треба стягнути судовий збір у розмірі 243,86 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

На підставі ст.ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати від 8.10.1995 року № 100, керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати , моральної шкоди  - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену  заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6556 (шість тисяч пятсот пятдесят шість) грн 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17829 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять девять) грн 94 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю  «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» на  користь держави судовий збір у розмірі 243,86 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: