Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     11 грудня 2020 р.                                                             Справа№200/10351/20-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання здійснити дії,

                                                            встановив:

05.11.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41247274) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №1949 про відмову в призначенні пенсії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 24.01.2020;

- зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 21.01.2020 відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання з 01.09.1988 по 15.06.1992, 20.05.1991 по 30.06.1991, з 04.01.1992 по 04.05.1992, з 18.06.1992 по 31.08.1992, з 01.07.1993 по 16.07.1993, з 17.07.1993 по 30.08.1993, з 01.02.1994 по 30.06.1997, з 16.12.1998 по 30.06.2000, з 01.02.2001 по 31.12.2001, з 01.06.2004 по 31.08.2004 - на підприємстві ДВАТ ордена Леніна ш.№13 БІС ДХК «Макіїввугілля», з 18.10.2007 по 11.02.2008 на підприємстві ВП шахта «Чайка», з 06.05.2008 по 23.09.2008 на підприємстві ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля», з 26.09.2008 по 22.12.2009, з 10.12.2013 по 31.08.2017 на підприємстві ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», з 23.12.2009 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 09.12.2013 на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», зарахувати до страхового стажу періоди роботи ВП «Шахта «Україна» з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.09.2017 по 31.12.2019 на підприємстві ВП «шахта Котляревська», з 01.07.2017 по 28.02.2019 на підприємстві ДП «Селидіввугілля».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при призначенні пенсії протиправно не врахував до пільгового стажу періоди його роботи, та за таких обставин відмовив йому в призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 25 років в підземних умовах.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до наданих позивачем документів, з урахуванням вимог діючого законодавства України, страховий стаж ОСОБА_1 за даними трудової книжки та в індивідуальних відомостях про застраховану особу складає 26 років 00 місяців 13 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 05 років 09 місяців 17 днів, та 08 років 09 місяців 14 днів роботи за професією, які дають право на пенсію згідно з частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж. Також, відповідач зазначив, що навіть у разі зарахування періодів роботи, які не взято в розрахунок при розгляді заяви на призначення пенсії, право на даний вид пенсії у позивача відсутнє.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Совєтським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області 29.09.2011, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Позивач звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою №414 від 21.01.2020 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано наступні документи:

- заява, копія паспорту та рнокпп;

- копія трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.07.1992;

-  копія диплома про навчання серії НОМЕР_5 від 15.06.1992;

- довідка про факт роботи видана ДП Красноармійськвугілля» № 12-1-72 від 28.11.2014;

- пільгова довідка видана ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» № 01.-10\81 від 20.01.2017;

- довідка про підземні спуски в шахту, що видана ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» № 01-10\82 від 20.01.2017;

- витяг з наказу про атестацію робочих місць ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» № 621-1 від 02.10.2006;

- копія наказу про атестацію робочих місць ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» № 621-1 від 02.10.2006;

- пільгові довідки видані ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 04-22\4057 від 24.12.2019 на 6 аркушах, № 09-23\6 від 02.01.2020;

- копія наказу про атестацію робочих місць ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 57 ОТ від 08.04.2005, № 41 ОТ від 07.04.2010, № 80 ОТ від 03.04.2015;

- пільгові довідки видані ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-113 від 20.01.2017;

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.02.2016 № 1428026671.

24.01.2020 відповідачем прийнято рішення №1949 про відмову в призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного стажу з підстав не зарахування окремих періодів роботи позивача до його страхового стажу. Відтак, страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 13 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на пенсію згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058 складає 05 років 09 місяців 17 днів, за списком № 1, який дає право на призначення пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону № 1058 - 08 років 09 місяців 14 днів.

До пільгового стажу позивача не зараховано періоди:

- з 20.05.1991 по 30.06.1991, з 04.01.1992 по 04.05.1992, з 18.06.1992 по 31.08.1992, з 01.07.1993 по 16.07.1993, з 17.07.1993 по 30.08.1993, з 01.02.1994 по 30.06.1997, з 16.12.1998 по 30.06.2000 на підприємстві ДВАТ ордена Леніна ш. № 13 БІС ДХК «Макіїввугілля», так як відсутні підтверджуючі документи пільгового характеру роботи;

- з 01.02.2001 по 31.12.2001 на підприємстві ДВАТ ордена Леніна ш. № 13 БІС ДХК «Макіїввугілля», оскільки відсутній спецстаж в індивідуальній відомості про застраховану особу від 22.01.2020;

-  з 01.06.2004 по 31.08.2004 на підприємстві ДВАТ ордена Леніна ш. № 13 БІС ДХК «Макіїввугілля», згідно записам в трудовій книжці не підтверджується зв`язок з підприємством шахта «ім. Кірова» яка зазначена в спецстажі індивідуальної відомості про застраховану особу від 22.01.2020.

До пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058 не залежно від віку не зараховано період з 18.10.2007 по 11.02.2008 в якості головного технолога на підприємстві ВП «шахта «Чайка», з 06.05.2008 по 23.09.2008 на підприємстві ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля», з 26.09.2008 по 22.12.2009, з 10.12.2013 по 31.08.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» в якості виконуючого обов`язки головного інженера, з 23.12.2009 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 09.12.2013 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості виконуючого обов`язки директора шахти, так як дані професії не передбачені Постановою КМУ № 202 від 31.03.1994, але зараховані до списку № 1, який дає право на пенсію згідно частини 2 статті 114 Закону № 1058.

До страхового стажу не зараховано період роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.09.2017 по 31.12.2019 на підприємстві ВП шахта «Котляревська», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 22.01.2020).

За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 3 статті 114 Закону № 1058.

Також, відповідач зазначив, що у разі зарахування періодів, які не взято в розрахунок, право на даний вид пенсії відсутнє. Право на пенсію за нормами частини 3 статті 114 Закону № 1058 позивач набуде за умови роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та набуття 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах або за нормами частини 2 стаття 114 Закону № 1058 після досягнення 50 років за наявним стажем.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.07.1992, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 20.05.1991 по 30.06.1991 – працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 04.01.1992 по 04.05.1992 – працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 18.06.1992 по 31.08.1992 – працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 01.07.1993 по 16.07.1993 – працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 17.07.1993 по 30.08.1993 – працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 01.02.1994 по 18.06.1995 – працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 19.06.1995 по 30.06.1997 – працював прохідником підземним з повним робочим днем у шахті на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь»;

- з 16.12.1998 по 20.08.2004 – працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті та начальником дільниці підземним в відособленому підрозділі «Ордена Леніна шахта №13-БІС» Державного підприємства «Макіїввугілля»;

- з 30.08.2004 по 17.10.2007 – працював начальником дільниці підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля»;

- з 18.10.2007 по 11.02.2008 – працював головним технологом підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля»;

- з 06.05.2008 по 23.09.2008 – працював виконуючим обов`язки головного інженера на підприємстві ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;

- з 26.09.2008 по 22.12.2009 – працював головним інженером в відокремленому підрозділі шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»;

- з 23.12.2009 по 09.12.2013 – працював директором в відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»;

- з 10.12.2013 по теперішній час – працює головним інженером в відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Статтею 114 № 1058-IV врегульовано питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» (далі – Постанова № 637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пункт 4.2 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058» від  25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1) передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058, є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 20.05.1991 по 30.06.1991, з 04.01.1992 по 04.05.1992, з 18.06.1992 по 31.08.1992, з 01.07.1993 по 16.07.1993, з 17.07.1993 по 30.08.1993, з 01.02.1994 по 30.06.1997, з 16.12.1998 по 30.06.2000 на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 20.05.1991 по 30.06.1991, з 04.01.1992 по 04.05.1992, з 18.06.1992 по 31.08.1992, з 01.07.1993 по 16.07.1993, з 17.07.1993 по 30.08.1993, з 01.02.1994 по 30.06.1997, з 16.12.1998 по 30.06.2000 на шахті № 13 БІС виробничого об`єднання «Советскуголь» позивач працював гірником та гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті.

Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у спірні періоди, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.

В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди на посаді, що віднесена до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок.

З огляду на наведене відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.02.2001 по 31.12.2001 в відособленому підрозділі «Ордена Леніна шахта №13-БІС» Державного підприємства «Макіїввугілля», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі – Положення №10-1), Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Згідно з пунктами 3, 5 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 6 розділу V Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками №№3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до Положення №10-1.

Додатком №4 до вказаного Положення є індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Отже, індивідуальні відомості про застраховану особу формуються як інформація з Реєстру застрахованих осіб.

Посилання відповідача на те, що у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про спеціальний стаж є неприйнятним з огляду на те, що вони суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім того, з форми ОК-5 вбачається, що відомості по спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначаються за наявності даних.

Отже, відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей по спецстажу не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував позивачу спірні періоди його роботи до страхового стажу.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.06.2004 по 31.08.2004 в відособленому підрозділі «Ордена Леніна шахта №13-БІС» Державного підприємства «Макіїввугілля», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 16.12.1998 по 20.08.2004 позивач працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті та начальником дільниці підземним в відособленому підрозділі «Ордена Леніна шахта №13-БІС» Державного підприємства «Макіїввугілля», що є безперервним трудовим стажем. Та з 30.08.2004 по 17.10.2007 працював начальником дільниці підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Тобто, позивач у період з 01.06.2004 по 31.08.2004 не працював на шахті «ім. Кірова» яка зазначена в спецстажі індивідуальної відомості про застраховану особу від 22.01.2020.

Посилання відповідача на те, що період роботи позивача з 01.06.2004 по 31.08.2004 в відособленому підрозділі «Ордена Леніна шахта №13-БІС» Державного підприємства «Макіїввугілля», згідно записам в трудовій книжці, не підтверджується зв`язок з підприємством шахта «ім. Кірова», яка зазначена в спецстажі індивідуальної відомості про застраховану особу від 22.01.2020, є неприйнятним з огляду на те, що вони суперечать вимогам Положення № 10-1 (п. 1 Порядку).

Відповідно до Порядку №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не самою застрахованою особою.

Отже, наявність неточностей в індивідуальної відомості про застраховану особу не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував позивачу спірні періоди його роботи до страхового стажу.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058 періодів роботи з 18.10.2007 по 11.02.2008 в якості головного технолога на підприємстві ВП «шахта «Чайка», з 06.05.2008 по 23.09.2008 на підприємстві ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля», з 26.09.2008 по 22.12.2009, з 10.12.2013 по 31.08.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» в якості виконуючого обов`язки головного інженера, з 23.12.2009 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 09.12.2013 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості виконуючого обов`язки директора шахти, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач з 18.10.2007 по 11.02.2008 працював головним технологом підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «Шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля»; з 06.05.2008 по 23.09.2008 працював виконуючим обов`язки головного інженера на підприємстві ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»; з 26.09.2008 по 22.12.2009  працював головним інженером в відокремленому підрозділі шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»; з 23.12.2009 по 09.12.2013 працював директором в відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 10.12.2013 по теперішній час працює головним інженером в відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, а також постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку №1 віднесені усі професії та посади з повним робочим днем під землею.

Повний робочий день позивача у підземних умовах підтверджується довідками №№4922, 4923 від 07.09.2020 на підприємстві ВП «шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля», довідкою №1-1219 від 09.06.2020 щодо фактичних спусків, підйомах в шахту ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та зайнятих з видобутку вугілля.

Відповідно виписки з табелю обліку робочого часу під землею головного інженера ВП «Шахта «Россія» ДП «Селидіввугілля» та ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» за серпень 2016 року по червень 2020 року зафіксований час підземної роботи у шахті позивача, який складає повний робочий день.

Разом з цим, суд зазначає, що посади та професії директора шахти, головного інженера, головного технолога відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016 відносяться до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Враховуючи вищезазначене, відповідач правомірно врахував спірні періоди роботи позивача до Списку №1, оскільки у ці періоди позивачем виконувались роботи у підземних умовах повний робочий день, які не пов`язані з безпосереднім видобутком вугілля.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зарахування страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта «Україна», з 01.09.2017 по 31.12.2019 на підприємстві ВП шахта «Котляревська», суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, при призначенні пенсії відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 на підприємстві ВП «Шахта «Україна», з 01.09.2017 по 31.12.2019 на підприємстві ВП шахта «Котляревська», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків за ці періоди до МДЗ України.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24.04.2014, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні або перерахунку пенсії позивачу періодів його роботи.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постановах від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а та від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.

Відтак, управлінням, при призначенні пенсії позивачу, безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.12.2019.

Підсумовуючи, суд зазначає, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу позивача за розглядаємі періоди роботи.

Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що оскаржуване рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2117 від 07.05.2020 про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_2 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням зроблених висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача певні періоди його роботи для призначення йому пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постановах від 06.03.2018 року №754/14898/15-а, від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, такі висновки є обов`язковими для органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №1949 від 24.01.2020 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №414 від 21.01.2020 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Згідно з частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, строк звернення до адміністративного суду передбачений статтею 122 КАС України у даній справі не застосовується.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №0.0.1891809739.1 від 02.11.2020 позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41247274) про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання здійснити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1949 від 24.01.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №414 від 21.01.2020 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.12.2020.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.     

Суддя                                                                                   І.С. Молочна