У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

 

 

головуючого	Колесника М.А.
суддів	Шевченко Т.В.  і Селівона О.Ф.
за участю прокурора	Яковенко Р.І.
захисників	ОСОБА_1 і ОСОБА_2

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 01 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4 і касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2005 року.

 

Цим вироком засуджено:

 

                                         ОСОБА_5,

                                        1967 року народження, судимості не має,

 

    за ст.93 п.п. ”а” та “і” КК України 1960 р. на 10 років  позбавлення  волі з конфіскацією майна; ч.3 ст. 142 КК України1960 р. на 8  років позбавлення волі з конфіскацією  майна. На підставі ст.42 КК України 1960 р. ОСОБА_5 остаточно визначено покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 

                       

                                         ОСОБА_3,

                                        1969 року народження, судимості не має,

 

    за ст.93 п.п. ”а” та “і” КК України 1960 р. на 13 років  позбавлення  волі з конфіскацією майна; ч.3 ст. 142 КК України1960 р. на 8  років позбавлення волі з конфіскацією  майна. На підставі ст.42 КК України 1960 р.ОСОБА_3 остаточно визначено покарання - 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

               Засуджених визнано винуватими у тому, що вони у стані сп¢яніння              01.10.1999 р. у м. Донецьку за пропозицією ОСОБА_3 й за попередньою змовою між собою групою осіб, із проникненням у житло ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 )  вчинили на останню  напад з метою заволодіння її майном під час якого, із користі,  спільними умисними діями вбили її. Для цього ОСОБА_5 накинув на шию ОСОБА_6 мотузку та став нею душити потерпілу. Оскільки ОСОБА_6 чинила опір, то засуджені завдали їй ударів кухонним ножем. Спочатку це зробила ОСОБА_3, а потім - ОСОБА_5. Перша нанесла не менше чотирьох ударів у спину, а другий - один удар, яким перерізав горло. Від отриманих тілесних ушкоджень і гострої крововтрати ОСОБА_6померла на місці злочину. Унаслідок злочинних дій засуджені заволоділи майном потерпілої вартістю 3390 грн.

 

За змістом касаційної скарги, засуджена ОСОБА_3, посилаючись на алібі, та, наголошуючи на тому, що на досудовому слідстві до неї застосували незаконні заходи і внаслідок цього вона обмовила себе  у вчиненні злочинів, яких не вчиняла, просить вирок скасувати.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу закрити, оскільки в ній немає доказів вини засудженої у вчиненні злочинів.

 

У касаційному поданні  прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та у касаційній скарзі потерпілийОСОБА_4 порушили питання  про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд із-за невідповідності призначеного засудженим покарання ступені тяжкості злочинів та їх особам. Крім того, прокурор зазначив, що висновки суду, викладені у вироку, містять  суперечності.

 

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, а ОСОБА_1 ще й зазначив про те, що досудове слідство проведено не тим органом, думку прокурора, яка підтримала подання лише щодо суперечливих висновків суду стосовно моменту, з якого у засуджених виник умисел і попередня змова на вбивство потерпілої, і пропонувала залишити касаційні скарги засудженої, її захисника і потерпілого без задоволення, перевіривши доводи касаційних скарг і касаційного подання, колегія суддів вважає, що скарги і подання не підлягають задоволенню.

 

Досудове слідство по справі проведено тим органом, який у відповідності з вимогами ст.112 КПК України і повинен був його проводити, а тому немає підстав вважати зібрані по справі докази не належними, як  про це стверджував у своєму виступі захисник ОСОБА_1

 

Висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_3 й ОСОБА_5 у вчиненні злочинів відповідають зібраним у справі доказам і є обґрунтованими.

 

Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві засуджена ОСОБА_3, будучи неодноразово допитаною( у тому числі із записом допиту на аудіо­- відео-- плівку) різними слідчими прокуратури у присутності різних перекладачів - дактилологів і різних її  захисників, при понятих і спеціалістах показала, що саме вона і ОСОБА_5 Учинили інкриміновані їм злочини за обставин, встановлених судом.( т.2 а.с.47-53, 64-69, 115-116,127-131, 133-139,176-177).

 

Твердження засудженої у скарзі про те, що такі її показання суд не повинен був ураховувати у вироку, оскільки їх було одержано внаслідок застосування до неї слідчим і працівниками міліції незаконних заходів, є безпідставними.

 

Ні при досудовому слідстві, ні при ознайомленні з матеріалами справи ОСОБА_3 і її захисники  не заявляли про те, що до засудженої застосовували незаконні заходи. Уперше про це заявила мати засудженої у скарзі від 17.05.2005 р. на адресу прокурора Донецької області (т.3 а.с.95-102). Цю заяву належним чином перевірено. За наслідками перевірки прокурор Будьонівського району м. Донецька на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України відмовив у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції та слідчого прокуратури за відсутністю в їх діях складу злочину( т.3 а.с.127).

 

Показання, які є у другому томі справи на аркушах 47-53, 64-69, 115-116,127-131, 133-139,176-177, засуджена давала в присутності різних перекладачів - дактилологів,  різних її захисників, при понятих і спеціалістах, тобто в умовах, які виключали можливість застосування до неї незаконних заходів.

 

 При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, засуджені та захисники у судовому засіданні клопотали про недоцільність дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, обґрунтовуючи його тим, що засуджені у повному обсязі визнали себе винними у вчиненні злочинів (т.3 а.с.50-54, 76-77 ). З протоколу судового засідання видно, що ОСОБА_3 фактично підтвердила свої показання на досудовому слідстві. Дослідження судом аудіо-віде-записів протоколів відтворення обстановки й обставин події злочинів за участю ОСОБА_3підтвердило, що вона давала показання добровільно й вільно, легко орієнтувалася на місці злочину, при цьому вказувала на такі деталі здійснення злочину, які могли бути відомі тільки особам, що знаходилися на місці злочину в момент його вчинення.

 

            Оцінивши наведене та інші матеріали справи в сукупності, суд дійшов вірних висновків про законність одержання органами досудового слідства показань ОСОБА_3, в яких вона визнала себе винною в інкримінованих їй злочинах,  і про їх достовірність. За таких обставин суд обґрунтовано врахував їх у вироку, визнавши твердження ОСОБА_3 про застосування до неї незаконних заходів безпідставними.

 

            Показання засудженої підтверджені іншими доказами по справі.

 

Так, засуджений ОСОБА_5, який не оскаржив вирок, на досудовому слідстві та в суді  визнав, що саме він і ОСОБА_3, за попередньою змовою між ними, вчинили  напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном  та її умисне вбивство. При цьому він першим напав на потерпілу, накинувши їй на шию заздалегідь припасену мотузку, щоб нею задушити потерпілу. Оскільки ОСОБА_6 чинила активний опір, то  ОСОБА_3 завдала їй декілька ударів кухонним ножем в область спини. Між показаннями ОСОБА_5  і                   ОСОБА_3 в суді були розбіжності лише щодо таких обставин: ОСОБА_5стверджував, що він лише душив потерпілу, а ОСОБА_3 била її ножем у спину та шию; ОСОБА_3 у свою чергу зазначала, що окрім стискування шиї потерпілої мотузкою ОСОБА_5також бив потерпілу ножем у спину і перерізав їй горло, вона ж лише ударила ОСОБА_6 один раз ножем у спину.  І ОСОБА_5, і ОСОБА_3 визнали, що після вбивства потерпілої вони заволоділи  її майном, яким розпорядились на власний розсуд.

 

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_5а підтвердили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 розповіли їм про їх, напад на ОСОБА_6 її вбивство. За їх свідченнями, ОСОБА_5душив потерпілу мотузкою і перерізав їй ножем горло, а ОСОБА_3 -  декілька разів била ножем у спину. З протоколів очних ставок між засудженими і названими свідками видно, що засуджені не заперечували викладених свідками обставин (т.2, а.с.71-72,153-155, 156-160).

 

Свідок ОСОБА_7 також показав, що він записав зізнання засуджених у вчиненні злочинів на відеокамеру. Відеокасета була вилучена та залучена до справи як речовинний доказ. Перегляд та переклад відеокасети показав, що ОСОБА_5 зізнався у тому, що він при нападі на потерпілу душив її і перерізав горло, а ОСОБА_3 - у тому, що вона вдарила потерпілу ножем два рази в спину(т.2 л.д.235-238).

 

Показання ОСОБА_3 і ОСОБА_5а щодо місця і часу вчинення злочинів, знарядь убивства, характеру насильства, локалізації тілесних ушкоджень часу настання смерті і її причини узгоджуються з даними протоколу огляду місця  події і з висновками судово-медичної експертизи ( т.1 а.с 28-43; т.3, а.с.5-11).

 

Потерпіла ОСОБА_8 показала, що 01.10.1999 р. труп її дочки ОСОБА_6   з ознаками насильницької смерті був виявлений у квартирі. З квартири викрали гроші, відеокамеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», золоті прикраси, картину, гаманець, парфуми, декілька чашок, два ножі, усього на загальну суму 3390 грн. 00 коп.

 

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що він у жовтні 1999 р. купив у ОСОБА_5

 відеокамеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку згодом перепродав ОСОБА_10. У ОСОБА_10 була вилучено відеокамеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку потерпілий серед інших  упізнав як належну вбитій, це підтверджено протоколами вилучення та впізнання.

 

Згідно з висновками судово-психіатричних експертиз ОСОБА_3 й ОСОБА_5 є осудними (т. З а.с.29, 38).

 

Оцінивши наведені та інші докази по справі в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 й ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. ”а” та “і” ст.93  КК України 1960 р і ч.3 ст. 142 КК України 1960 р.

 

Зазначеними доказами, а також запереченнями засудженого ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_3 спростовано: твердження останньої у касаційній скарзі про те, що вона не могла разом із ОСОБА_5 вчинити злочини, за які їх засуджено, оскільки під час їх, учинення вони знаходились в іншому місці; покликання захисника ОСОБА_2 у скарзі на те, що у у справі  немає доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів.

 

Довід прокурора у поданні про те, що висновки суду, викладені у вироку,  щодо моменту виникнення у засуджених умислу  і попередньої змови на вчинення  умисного  вбивство потерпілої містять суперечності, є непереконливими.

 

Як видно з матеріалів справи, засуджені показали, що умисел і попередня змова на вчинення розбійного нападу і умисного вбивства (шляхом задушення з використанням мотузки) у них виникли 30.09.1999 р., а реалізувати їх вони мали намір 01.10.1999 р.  Для  цього, йдучи 01.10.1999р. на квартиру ОСОБА_6, вони захопили з собою мотузку. У квартирі потерпілої  вони узгоджували між собою лише момент початку нападу. Для цього їм потрібно було відволікти ОСОБА_6і домогтися того, щоб вона повернулася до ОСОБА_5 спиною. Коли це вдалося зробити, ОСОБА_5 накинув на шию ОСОБА_6 мотузку і почав її душити. Оскільки потерпіла чинила опір, то ОСОБА_3 завдала їй ударів ножем. Насамкінець ОСОБА_5перерізав їй горло.

 

Отже, висновки суду стосовно того, що умисел і попередня змова на вчинення розбійного нападу й умисного вбивства потерпілої виникли у засуджених  до початку вчинення ними цих злочинів, ґрунтуються на доказах і не є суперечливими, як про це зазначає у поданні прокурор.

 

Призначене засудженим  покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу винних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, а тому  твердження у поданні прокурора й касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_4 про його невідповідність ступені тяжкості злочину та особі засуджених, є безпідставними.

 

Усунення ОСОБА_11 ( матері ОСОБА_3) від участі у справі, як захисника засудженої, було проведено з дотриманням вимог статей 61 і 61-1 КПК України. Це не позначилося на праві засудженої на захист, оскільки її інтереси як на досудовому слідстві так і  в суді здійснювала адвокат ОСОБА_2

 

 Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, суд не допустив.

 

Керуючись статтями 395 і 395 КПК України, колегія суддів,

 

                                               УХВАЛИЛА

 

касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4 і касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2005 року щодо засудженої ОСОБА_3 і ОСОБА_5 - без зміни.

 

 

                                                                   СУДДІ:

 

            Колесник М.А               Селівон О.Ф.              Шевченко Т.В.