Справа № 2-617/10

Р  І  Ш   Е   Н   Н   Я

І  М  Е  Н  Е  М     У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року  Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

    головуючої             - судді Марущак Р.М.

    при секретарі         - Марченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення з житлового будинку тимчасових мешканців без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а  н о в и в :

    24.03.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. Мотивувала наступним.

    Вона, на підставі правовстановлюючого документа, є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3

    Весною 2006 року її брат ОСОБА_2 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 з її (позивача) дозволу тимчасово, на період проведення ремонту у власному житлі, вселилися до вищеназваного житлового будинку.

    Починаючи з 2008 року, вона неодноразово нагадувала відповідачам про домовленість виселитися з її житлового будинку через рік після закінчення ремонту у їх будинку. Проте, ні брат, ні його співмешканка в добровільному порядку виселитися не бажають, чим порушують її право власника на користування та розпорядження своїм майном.

    Вона планує вселити до будинку свого сина, який власного житла не має, а тому змушений разом з дружиною та двома малолітніми дітьми проживати на квартирі.

    Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 прохала усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення з її будинку тимчасових мешканців без надання іншого житлового приміщення.

    В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

    Її представник за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримував, посилаючись на підстави та обставини, викладені в ньому.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали.

    ОСОБА_2 пояснив, що будинок по АДРЕСА_3 належав його з позивачкою матері на праві власності. Після її смерті в ньому проживав його брат, який також помер. Сестра ОСОБА_1 за власні кошти провела поховання матері та брата, але про те, що вона оформила спадковий будинок на себе він не знав. Після смерті брата він сказав сестрі, що буде проживати в будинку разом зі своєю співмешканкою. Ніяких домовленостей про час і умови проживання з сестрою не було, ніяких платежів їй він не вносив.

    Сестра двічі на протязі 2008-2009 р.р. пропонувала йому виселитися, так як хотіла вселити до будинку свого сина. Він не погоджувався, оскільки ремонт в будинку, який належить йому на праві власності, він не провів через відсутність коштів. Заяву про прийняття спадщини після померлої матері до Глобинської державної нотаріальної контори він не писав, з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався.

    Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що ні матері, ні брата чоловіка не знала. Яка була домовленість між позивачкою та її чоловіком щодо проживання в будинку їй невідомо. Вона при цьому не була присутня.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, встановив наступне.

    Позивач ОСОБА_1 має у приватній власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_3, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.05.2005 року, виданим Глобинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за № 1-816 та підтверджено реєстрацією права власності на вказане нерухоме майно в КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" і виданим технічним паспортом.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не будучи членами сім'ї власника, ( в розумінні цього поняття за ст.64,156 ЖК України) з серпня 2005 року (згідно пояснень) проживають у названому будинку без реєстрації. Вони отримували пропозиції власника про виселення з будинку, але не реагували на них, так як ОСОБА_2 вважає, що також має право на спадковий будинок.

    Відповідно до ст.60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    Відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів про те, що в установленому законом порядку прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року і була власником будинку, розташованого по АДРЕСА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.06.78 року, зареєстрованого в КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", доказів про те, що він володіє названим будинком, чи його частиною на праві власності.

    Жодна із сторін не надала  доказів того, що між ними було укладено договір найму житла, в якому було обумовлено проживання на певний строк і за плату.

    З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що жодних правових підстав для проживання відповідачів в будинку АДРЕСА_3, без згоди на це позивача, як власника житла, немає.

    Відповідно до ст.9 Житлового Кодексу України, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

    Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

    За ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

    Встановивши, що право позивача ОСОБА_1 на вільне користування та розпорядження будинком належним їй на праві власності відповідачами порушене, суд прийшов до висновку, що позов ґрунтується на законі і підлягає задоволенню шляхом виселення відповідачів із займаного ними чужого житла.

    ОСОБА_2 на підставі рішення Глобинського районного суду від 26.03.2002 року, має у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.12.2000 року, виданого Глобинською міською радою має у сумісній власності зі своїми дітьми квартиру АДРЕСА_2. Таким чином, виселення з займаного житла в судовому порядку жодним чином не порушує  житлових прав названих громадян.

    Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач надала докази про сплату нею судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. Ці витрати підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

    Керуючись ст.ст.16, 391 ЦК України, ст.9 Житлового Кодексу України, ст.ст.10,11,30,60,81,88,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження будинком АДРЕСА_3, належним їй на праві власності, шляхом виселення із названого будинку громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених нею судових витрат 45 грн. 50 коп.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                     Р.М.МАРУЩАК