АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2216/2010 р.                 Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко В.В.

Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     11 травня 2010 р.                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                             Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі-Банк) про розірвання договору та стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору та стягнення збитків.

Зазначав, що 29 травня 2006 року між Банком та приватним підприємством «Афина» був укладений кредитний договір на суму 130 000 грн. строком до 28 травня 2007 року зі сплатою 19 відсотків річних.

Вказаний договір був забезпечений майновою порукою ОСОБА_6, яка за договором  від 29 травня 2006 року передала Банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1513 га, і розташований на ній незакінчений будівництвом жилий будинок поАДРЕСА_1.

11 жовтня 2007 року між Банком і позивачем ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором, проте питання про переведення на нового кредитора прав іпотекодержателя в установленому законом порядку не було вирішено.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу боржник – приватне підприємство «Афина» кредит і передбачені договором відсотки не повернув, будь-якого майна, на яке може бути звернуто стягнення, не має, просив розірвати договір відступлення права вимоги  і стягнути з Банка 200 614 грн. збитків.

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки і жилого будинку, розташованих по АДРЕСА_1.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено, накладено заборону на відчуження земельної ділянки і жилого будинку АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає скасуванню.

За змістом ч.1 п.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, зазначені роз’яснення  суд першої інстанції залишив без уваги. Суд не пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд не перевірив, чи являється чинним договір іпотеки від 29.05.2006 року, який укладався між Банком і майновим поручителем боржника.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення питання про обрання способу забезпечення позову, оскільки відповідно до витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 19.01.2010 року вказана нерухомість ніякими заборонами не обтяжена. Власником вказаної нерухомості з січня 2008 року за даними БТІ являється ОСОБА_3 (а.с.43, 96,98).  

Зважаючи на те, що предметом позову являється розірвання договору про відступлення права вимоги і відшкодування збитків, обраний судом вид забезпечення позову – накладення заборони відчуження нерухомості, яка не являється предметом спору, не відповідає позовним вимогам.

За таких обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 312 п.3 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Керуючись ст.ст.307, 312 п.3, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року у цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала  оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :