Справа 22-2277/2010 р. Головуючий у 1 інстанції
Лінник О.П.
Категорія 39 Доповідач Прокопчук Л.М
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Голубинського А.М.
Суддів Прокопчук Л.М., Алексєєва А.В.
При секретарі Гришай О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, із апеляційними скаргами ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Мар’їнського районного суду від 11 листопада 2009 року, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2007 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Посилався на те, що на зборах пайщиків СТОВ ім. Тараса Шевченко, де він працює директором, відповідач звинуватив його в тому, що він йому погрожував, що він зловживає своїми службовими обов’язками, а також не виконує їх належним чином. Крім того відповідач, виступаючи на зборах, сказав, що позивач висказувався, що він може зробити все, що відповідачу у всьому відмовлять, та що з відповідачем може статися неприємність типу каміння на голову. Просив захистити його честь і гідність шляхом зобов’язання відповідача на позачерговому засіданні пайщиків СТОВ ім. Тараса Шевченко спростувати неправдиві звинувачення на його адресу та вибачитись за наклеп.
Рішенням Мар’їнського районного суду від 11 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача розповсюджені під час чергового засідання пайщиків СТОВ ім. Шевченко 8 вересня 2007 року ОСОБА_5 відомості наступного змісту: «он может все сделать, что мне во всем откажут и что со мной могут случиться неприятности типа камень на голову и что я мешаю ему работать.» Зобов’язано ОСОБА_3 на позачерговому засіданні пайщиків СТОВ ім. Шевченко спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом усного виступу перед пайщиками вказаного СТОВ із таким змістом «Не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 розповсюджені під час чергового засідання пайщиків СТОВ ім. Шевченко 8 вересня 2007 року ОСОБА_3 відомості наступного змісту «… он может все сделать, что мне во всем откажут и что со мной могут случиться неприятности типа камень на голову и что я мешаю ему работать.» З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. та судові витрати – судовий збір 250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 3280 грн.
Відповідач та його представник не погодились з рішенням суду, принесли апеляційні скарги, в яких ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він, виступаючи на зборах, не мав наміру порочити честь гідність та ділову репутацію позивача. Аналогічні доводи приводяться в апеляційній скарзі представника відповідача.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову не оскаржено.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.
Позивач не з’явився в судове засідання. Про розгляд справи повідомлений. Письмових заперечень на скаргу від позивача не надійшло.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідачем на зборах пайщиків СТОВ ім. Шевченко 8 вересня 2007 року, де було присутні понад 150 осіб, було розповсюджено інформацію про те, що позивач погрожував вбивством відповідача словами «что со мной могут случиться неприятности типа камень на голову». Суд вважав, що така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача з точки зору додержання загальновизнаних правил співжиття, принципів моралі, а тому розповсюджена інформація є недостовірною, тому суд вважав за можливе зобов’язати відповідача спростувати цю інформацію як неправдиву. Суд прийшов до висновку про те, що такими діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки у позивача погіршився стан здоров’я, він змушений був виправдовуватися перед працівниками СТОВ.
З висновками суду про те, що зазначені у виступі висловлення принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача погодитись не можна.
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими правами, які охороняються законом (ст. 201 ЦК України).
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема повідомлення в публічних виступах.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до п. 18 згаданої постанови позивач повинен довести як факт поширення інформації, так і той факт, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права..
В п. 4 постанови роз’яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності , з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Вислів стосовно позивача, допущений у виступу відповідача на загальних зборах, про що свідчить письмовий текст виступу (а.с. 6), не можна розцінити як такий, що порушує особисті немайнові права позивача, оскільки він не містить фактичних даних про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб'єктивних переконань, є оціночним судженням розмови між сторонами, яка сталася за деякий час до виступу.
Зазначене вказує на те, що спірна інформація є оцінкою дій. Висловлювання у виступі не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження. Крім того, відповідач посилається на відсутність його умислу в заподіянні шкоди немайновим правам позивача.
Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Оскільки за висловлювання оціночних суджень відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, то у суду не було підстав для задоволення позовних вимог, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає.
За таких обставин слід зробити висновок про те, що рішення суду в частині задоволення позову винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому його слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги задовольнити.
Рішення Мар’їнського районного суду від 11 листопада 2009 року в частині задоволення позову скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий Судді