Справа № 22ц - 1701/2010                            

Головуючий  у 1-й інстанції Віговський С.І.

Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.

суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,

при секретарі Мацевич О.С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку, -

 встановила:

    У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача, в якій посилалася на те, що в жовтні 2008 року між нею та відповідачем в усній формі укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0970 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачеві на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку. За земельну ділянку вона сплатила відповідачу 10000 грн., а відповідач передав їй земельну ділянку. Нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вони домовились після того, як відповідач підготовить необхідні документи протягом місяця.    

Проте відповідач документи не підготовив і ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Тому позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з підстав, передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 17 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка не надала суду доказів тим обставинам, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися  щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.  

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0970 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Сквирською міською радою 03.09.2008 року (а. с. 13)

Судом вірно встановлено, що позивачка не надала письмових доказів на підтвердження укладення між сторонами в жовтні 2008 року договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору.

Також позивачка не надала доказів щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення зазначеного договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,      

ухвалила:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення Сквирського районного суду Київської області від 17 грудня 2009 року залишити без змін.    

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий                    

Судді