Справа 22-1846/2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Павленко Л.М.
Категорія 45 Доповідач Прокопчук Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Голубинського А.М.
Суддів Прокопчук Л.М., Кондратьєвої О.М.
При секретарі Петрушенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє за довіреністю позивачки ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2009 року, постановленого у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та приватизації земельної ділянки та зносу самовільних будівель, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні і приватизації земельної ділянки навколо будинку АДРЕСА_1, знос самовільних будівель, стягнення моральної та матеріальної шкоди. Одночасно відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою навколо будинку АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди.
Позивачка в особі її представника ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати ухвалу суду від 16.11.2009 року про роз’єднання позовів, прийняти рішення про розгляд роз’єднаних справ в одному провадженні, провести розгляд скарги в межах доказів, що маються в справі, скасувати рішення Київського районного суду від 27.11.2009 року, як прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідач просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовів суд виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить кожному по Ѕ частки будинку АДРЕСА_1. Сторони не надали суду доказів, що земельна ділянка навколо вказаного будинку була виділена їм в натурі з установленням меж для користування хоча б одному з них. За таких обставин суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що хтось із сторін порушив межі земельної ділянки, якою вони користуються. Також не надано суду доказів того, що ОСОБА_5 перешкоджає позивачці приватизувати земельну ділянку.
З висновками суду можна погодитись частково.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Вказані вимоги закону судом не виконані.
Матеріали справи не містять ніяких фактичних даних, на підставі яких судом вирішено спір. В справі маються тільки копії позовних заяв та клопотання.
Між тим в судовому засіданні апеляційного суду позивачкою надано договір на право забудови земельної ділянки АДРЕСА_1, в якому є посилання на відвід в натурі земельної ділянки під забудову та її розміри. Тому висновок суду про те, що сторони не надали суду доказів, що земельна ділянка навколо АДРЕСА_1 була виділена у натурі з установленням меж для користування хоча б одному з них, є передчасним. Вказані обставини підлягають перевірці.
В судовому засіданні апеляційного суду з пояснень сторін вбачається, що відповідачу належить частина будівлі АДРЕСА_1, крім того, він є власником будівлі №19 по тій же вулиці. Відповідач в судовому засіданні апеляційного суджу не заперечував, що він розібрав огорожу між суміжними земельними ділянками.
Зазначених обставин судом першої інстанції не з’ясовано, в той час як одним з доводів позовної заяви є те, що відповідач розібрав огорожу та порушує межі земельної ділянки, проводить на ній самовільне будівництво, чим порушує права позивачки. Факт порушення ОСОБА_5 будівельних норм та правил при будівництві будівлі на ділянках АДРЕСА_1 встановлено постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності від 30.10.2006 року, яка надана апеляційному суду.
Посилання в рішенні суду на повідомлення № 01/35 208-1 від 09.08.2005 року Донецького міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсам про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у власність (оренду) не передавалась, встановлення меж вказаної ділянки на місцевості не проводилось, є безпідставним, оскільки такого документу в матеріалах справи немає.
З огляду на зазначене апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги судом не з’ясовані та не розглянуті, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду від 16.11.2009 року про роз’єднання позовів, апеляційний суд вважає, що вони не заслуговують на увагу.
Частиною другою ст. 126 ЦПК України передбачено право суду на роз’єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
Кількість вимог, що розглядаються, свідчить про те, що їх спільний розгляд ускладнює розгляд справи, тому підстави для скасувати ухвали суду відсутні.
Керуючись ст. 307, 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє за довіреністю позивачки ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2009 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий Судді