АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Справа №  22ц- 2183- 2010            Головуючий по 1-й інстанції  

                                                                  Литвин М.М.

                                                        Суддя-доповідач Прядкіна О.В.

                                             У  Х  В  А   Л   А

                                   І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

29  квітня 2010 року                     м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

Головуючого –судді   Прядкіної О.В.

Суддів Дряниці Ю.В.. ,  Пилипчук Л.І.

При  секретарі  Лимар  О.М.  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві   цивільну справу  за апеляційною  скаргою  Управління  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради

на  постанову   Лубенського міськ районного суду  Полтавської області від  04  грудня 2009р.  

по справі за   позовом  ОСОБА_4 до Управління  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, головного управління  праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центру по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат Головного управління  праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації  про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги

судова колегія, заслухавши   доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

                                      В С Т А Н О В И Л А :

Постановою   Лубенського міськ районного суду  Полтавської області від 04  грудня 2009р.    позов  ОСОБА_4   задоволено частково.

Зобов»язано Управління  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центр по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат Головного управління  праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації   перерахувати та виплатити  ОСОБА_4  одноразову компенсацію  в розмірі 45 мінімальних   заробітних плат відповідно до вимог ст.48 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, віднесеній  до 1 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду  11 групи, виходячи з розміру  мінімальної заробітної плати,встановленої Законом  України «Про державний бюджет  України на 2009 рік», з урахуванням виплачених сум компенсації по інвалідності.

В задоволенні  решти позовних вимог відмовлено.

Постанова  оскаржена Управлінням  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради , яке в  апеляційній скарзі прохає її скасувати з підстав порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом  першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС і відноситься до першої категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи та йому встановлено 2 групу інвалідності.

                    -2-

Згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, позивачу, як інваліду IІ групи –45 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Разом з тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишалися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.

Виходячи з принципів ст.8 Конституції України,судова колегія вважає, що державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі, і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону, зазначена компенсація сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому постановлене по справі судове рішення є вірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

           Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу   Управління  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради  відхилити.

 Постанову Лубенського міськрайонного суду  Полтавської області від   04 грудня  2009р.   залишити без змін.

             Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом  двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий :              

Судді: