У Х В А Л А

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 757/44631/19

Провадження № 14-171цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Верховної Ради України на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., та

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року задоволено його позов до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вища рада правосуддя, та визнано незаконною і скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу Верховної Ради України залишено без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року - без змін.

Вказував, що йому завдано матеріальну і моральну шкоду в результаті прийняття Верховною Радою України вказаної постанови. Зокрема, при обрахуванні розміру збитків він виходив зі свого права на отримання відшкодування упущеної вигоди у розмірі неотриманої суддівської винагороди, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, неотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку за період із 07 жовтня 2016 року до 02 серпня 2019 року на загальну суму 1 660 047,24 грн.

Просив суд стягнути з Державного бюджету України на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, 1 660 047,24 грн шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи службовими особами, та стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, 1 000 000,00 грн шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціального визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи службовими особами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року у складі судді Литвинової І. В. задоволено заяву представника Верховної Ради України Шумар В. Ю. про закриття провадження у справі.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди.

Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), регулюються спеціальними нормативно-правовими актами. У цій справі таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про судоустрій та статус суддів», який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Предметом спору у цій справі є стягнення збитків у вигляді неотриманої суддівської винагороди, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустки, неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 07 жовтня 2016 року по 02 серпня 2019 року на загальну суму 1 660 047,24 грн.

Вбачається, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, що стосується і виплати суддівської винагороди, компенсації за невикористані оплачувані відпустки, неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, та відповідно до положень статті 19 КАС України спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц та від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Разом із тим публічно-правовий спір, в якому було вирішено питання про протиправність рішення Верховної Ради України і встановлення порушення прав позивача як суб`єкта публічно-правових відносин, вже було розглянуто судом у порядку адміністративного судочинства у справі № 800/520/16.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою лише про відшкодування шкоди, тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18.

У касаційній скарзі Голова Верховної Ради України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, а саме неврахування правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував, що питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), віднесено до компетенції судів адміністративної юрисдикції. Предметом спору у цій справі є стягнення збитків у вигляді неотриманої суддівської винагороди, неотриманої компенсації за невикористані оплачувані відпустки, неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виплата яких передбачена Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Особа, яка подала касаційну скаргу, вважала, що суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що зазначений спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 11 листопада 2020 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину четверту статті 403 ЦПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався тим, що вбачаються підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, та є необхідність у формуванні єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що переглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про судоустрій та статус суддів», який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

У статті 52 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що предметом розгляду у цій справі є вимога судді ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів збитків у вигляді неотриманої суддівської винагороди, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку за період із 07 жовтня 2016 року до 02 серпня 2019 року на загальну суму 1 660 047, 24 грн.

Питання матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів регулюються Розділом ІХ Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до якого включається і виплата суддівської винагороди, компенсації за невикористану щорічну та додаткову оплачувану відпустку, неотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Саме до такого висновку дійшов і суд першої інстанції, закривши провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, пославшись на те, що спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду послався на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18.

Зокрема, у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що якщо спір стосується проходження позивачем публічної служби, у тому числі і виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання, він розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18, згідно з яким відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Крім того, у справі № 210/5258/16-ц, в якій фізична особа звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про юрисдикцію у цій справі, у постанові від 05 грудня 2018 року вказала, що, оскільки позивач не оспорював правомірність дій відповідача та не просив визнати їх протиправними, а вимога про відшкодування моральної шкоди не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, таку вимогу треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Близький за змістом висновок щодо юрисдикційності справи у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважав, що цей спір стосується відшкодування шкоди і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання про протиправність рішення Верховної Ради України і встановлення порушення прав позивача як суб`єкта публічно-правових відносин вже було розглянуто судом у порядку адміністративного судочинства у справі № 800/520/16.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, у свою чергу, вважає, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до якої включається і виплата суддівської винагороди, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, неотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду послався, зокрема, на висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц і зазначив, що позбавлений можливості правильно сформулювати правову позицію у цій справі без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений і у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Прийняти для продовження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди про визнання недійсним протоколу, за касаційною скаргою Верховної Ради України на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року.

Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження на ­12 січня 2021 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко

І. В. Григор`єва К. М. Пільков

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

Г. Р. Крет С. П. Штелик