Справа № 138/2855/20

Провадження №:2/138/840/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 грудня 2020 року         м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2011 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідач при підписанні заяви підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі – Договір). Укладений договір містить у собі умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Відповідно до умов договору банком було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, а відповідачу надано у користування кредитну картку. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Однак ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» і з 21.05.2018 змінив організаційно-правову форму на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2020 у сумі 23315,46 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12.11.2020 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, при зверненні до суду з даним позовом, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується в п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Також відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що 05.05.2011 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за умовами якого банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, а відповідачу надано у користування кредитну картку.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді(а.с. 13).

Також на підтвердження позовних вимог до позову, крім анкети-заяви підписаної відповідачем, додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які є частиною кредитного договору, що містять умови кредитування, а саме визначають пільговий період повернення заборгованості, базову процентну ставку за користування кредитом, розмір пені та штрафів.

Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується і наявною в матеріалах справи випискою за договором станом на 29.09.2020 (а.с. 47-55).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує на те, що відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 24.09.2020 становить 23315,46 грн., а саме: 10763,09 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4089,16 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 8463,21 грн. – нарахована пеня.

Отже, враховуючи те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення заборгованості за кредитним договором.

А тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 10763,09 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів згідно зі ст. 625 ЦК України та пені суд зазначає таке.

Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу даної норми закону вбачається, що законодавець поділяє відповідальність за порушення боргового зобов`язання на встановлену законом та на визначену сторонами у договорі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідача станом на 24.09.2020 виникла заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, у сумі 4089,16 грн.

Однак, в розрахунку заборгованості за договором від 05.05.2011 зазначено, що процентна ставка на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України становить 84,00 % на рік. Такі обставини свідчать, що заявляючи вимогу про стягнення процентів від простроченої суми, позивач застосовує розмір процентів, встановлений саме договором, а не три проценти річних від простроченої суми, які визначені законом.

Разом з тим, ні анкета-заява від 05.05.2011, ні Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які складають кредитний договір, укладений сторонами 05.05.2011, не містять умов щодо розміру процентів нарахованих від суми неповернутого в строк кредиту. Тобто кредитним договором стягнення процентів у розмірі 84,00 % річних від простроченої суми не передбачено, а відтак у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати таких процентів і така вимога позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач вимогу не заявляв.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом відповідач має сплатити банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.05.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ресурс: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що розміщені на сайті www.privatbank.ua та надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та пені у випадку порушення зобов`язання за кредитним договором, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 05.05.2011 до моменту звернення до суду із вказаним позовом 29.10.2020, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів від суми неповернутого кредиту та пені за порушення грошового зобов`язання, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.05.2011 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів від суми неповернутого в строк кредиту та пені.

Така правова позиція, зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені, які нараховані позивачем відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку є недоведеними належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 10763,09 грн. (тобто 46,16 % від заявленої вимоги), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 970,28 грн., а судовий збір у сумі 1131,72 грн. суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 1, 3 ч. 1 п. 3, 6, 509, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 2, 549, 625 ч. 2, 626 ч. 1, 628, 634 ч. 1, 638, 1054 ч. 1, 1066 ч. 1, 1069 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 8, 42 ч. 4 Конституції України, ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині заявленої вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10763 (десять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 46 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.05.2011 станом на 24.09.2020 у розмірі 10763 (десять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 46 коп.

У позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині заявленої вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.05.2011 у сумі 12552 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 37 коп. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у виді судового збору в сумі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн. 28 коп.  

Судовий збір у сумі 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 72 коп. покласти на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач:ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя:                                                                 Т.Ю. Холодова