Справа № 488/4076/20

Провадження № 3/488/1725/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

15.12.2020 року                                                                м. Миколаїв

       Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Торжинська Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

       Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АА№083651, 26 листопада 2020 року приблизно о 16 годині 35 хвилин, в м.Миколаєві вул. Остапа Вишні, було зупинено т.з. БАЗ 22154 н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював перевезення пасажирів за маршрутом № 17 (фірма перевізник ПП “ПИК”) перевозив пасажирів у кількості більш ніж передбачено технічними характеристиками т.з., а саме в кількості 19 пасажирів, при кількості сидячих місць 15 згідно свідоцтва про реєстрацію т.з., чим порушив вимоги абзацу 1 підпункту 11 постанови КМУ від 12 серпня 2020 року № 712.

       Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.

       На виклик суду ОСОБА_1 не прибув, про причину неявки не повідомив.

       На підтвердження вини ОСОБА_1 , УПП в Миколаївській області надано протокол про адміністративне правопорушення серії АА№083651 від 26 листопада 2020 року, зміст якого наведений вище.

       Дослідивши письмові докази по справі, суд виходить з такого.

       Частиною 1 статті 44-3КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

       Диспозиція норми ч. 1 ст.44-3КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.

       Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

       У протоколі в провину ОСОБА_1 ставиться порушення абзацу 1 підпункту 2 пункту 11 Постанови КМУ від 12.08.2020 року № 712.

       В той же час, даною постановою внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 р. № 331 і від 22 липня 2020 р. № 641.

       Сама ж Постанова КМУ від 12.08.2020 року № 712 має всього два пункти, зокрема пункт 1, яким внесено зміни до Постанови КМУ 24 квітня 2020 р. № 331  та пункт 2, яким внесено зміни до Постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641.

       За такого, в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть порушення, а саме не зазначено, який чинний нормативно-правовий акт передбачав адміністративну відповідальність за інкриміноване діяння, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).

За наведеного вище, протокол про адміністративне правопорушення серії АА№083651 від 26 листопада 2020 року, який не містить посилання на нормативно-правовий акт, який передбачає заборони чи обмеження, що ставляться в провину ОСОБА_1 , що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не може бути прийнятий судом як допустимий доказ у справі.

       Окрім того, відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст.255 КУпАП.

       Зі змісту протоколу слідує про порушення ОСОБА_1 обмежень дозволеної для перевезень кількості пасажирів з урахуванням даних технічих характеристик транспортного засобу, що визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

       Тобто, одним з сукупності юридичних фактів, що має бути встановлено у даній справі, це технічні характеристики транспортного засобу щодо кількості місць для сидіння.

       В той же час, будь-яких доказів щодо даних технічних характеристик транспортного засобу, у якому здійснювалося перевезення пасажирів, до протоколу не додано.

       Суд звертає увагу, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу та наголошує, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

       За наведеного вище, суду не надано належних та допустимих доказів на доведення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а тому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі належить закрити.

Керуючись статтями 247, КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

       Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44- 3 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

       Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Корабельний районний суд м.Миколаєва.

Суддя                                        Т.В. Торжинська