Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 212/9268/15-ц

провадження № 61-3878св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» (далі - ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз») про зміну формулювань причин звільнення.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона працювала у ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» на посаді головного бухгалтера. 14 вересня 2015 року написала заяву про звільнення за власним бажанням з дати написання заяви. Отримавши пояснення, що дана заява є попередженням про звільнення за два тижні, чекала на відповідний наказ.

01 жовтня 2015 року звернулася до відповідача із заявою, у якій підтвердила свій намір на звільнення, а 17 жовтня 2015 року із зверненням про роз`яснення питання щодо її звільнення.

02 листопада 2015 року її запросили на підприємство і видали наказ про звільнення від 30 жовтня 2015 року № 179-к на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Не погоджуючись із формулюванням причин звільнення та вважаючи такі дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 просила визнати незаконним звільнення на підставі наказу від 30 жовтня 2015 року № 179-к; змінити формулювання причин звільнення, а саме за власним бажанням на підставі частини першої статті 39 КЗпП України та дату звільнення - 01 жовтня 2015 року з внесенням відповідних змін до трудової книжки; внести виправлення до таблиці 5 «Відомості про трудові відносини застрахованих осіб» звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у частині відображення підстави про припинення трудових відносин; стягнути з ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2015 року до 01 березня 2016 року в розмірі 32 145,30 грн та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, у складі судді Колочко О. В., позов задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера на підставі наказу від 30 жовтня 2015 року №179-к про припинення трудового договору (контракту), виданого ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» - незаконним.

Змінено дату та формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , зазначених у наказі від 30 жовтня 2015 року №179-к з «звільнено за прогул без поважних причин пункт 4 статті 40 КЗпП України» на запис «звільнена за власним бажанням за частиною першою статті 39 КЗпП України з 01 жовтня 2015 року».

Зобов`язано ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 в запис від 30 жовтня 2015 року № 31 про звільнення, щодо дати та формулювання причин звільнення з роботи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем при звільненні позивача були порушені вимоги чинного трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її за власним бажанням і не відкликала її, а роботодавець зобов`язаний був звільнити її на підставі поданої заяви.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» відхилено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року залишене без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року касаційну скаргу ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач працювала у відповідача не за безстроковим трудовим договором, а за контрактом, порядок розірвання якого суттєво відрізняється від порядку розірвання трудового договору укладеного на невизначений термін. Крім того, посада головного бухгалтера, яку обіймала ОСОБА_1 , передбачає доступ до електронної бази «1С Підприємство», наявність електронного цифрового підпису, паролів, фіксування зразків її підпису у фінансових установах тощо, що вимагає від особи, яка звільняється з вказаної посади вчинення додаткових дій, передбачених пунктом 3.6 контракту, укладеного між сторонами, а саме приймання та передача справ, що оформлюється актом після перевірки аудитом стану бухгалтерського обліку та достовірності звітних даних, від вчинення яких позивач ухилилася.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що зі змісту протоколу судового засідання від 27 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року вбачається, що справа розглядалась лише за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , при цьому апеляційна скарга ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» апеляційним судом залишилась не розглянута.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано те, що позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням, трудовий контракт не може погіршувати її становища та встановлювати додаткові обмеження для звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» на посаді головного бухгалтера.

09 вересня 2015 року позивач звернулася до директора ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» із заявами про надання їй частини щорічної основної відпустки терміном 14 календарних днів із 15 вересня 2015 року та двох днів додаткової відпустки з 29 вересня 2015 року, на підставі яких наказами № 146-к, № 147-к ОСОБА_1 надано вказані відпустки на період з 15 вересня 2015 року до 28 вересня 2015 року та з 29 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року.

14 вересня 2015 року позивач подала заяву про розірвання трудового контракту та звільнення за власним бажанням з 14 вересня 2015 року, на якій наявна резолюція від 14 вересня 2015 року про звільнення після передачі справ згідно пункту 3.6 контракту від 1 липня 2013 року.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» про підтвердження припинення трудових відносин на підставі заяви від 14 вересня 2015 року.

Актами від 02 жовтня 2015 року, 06 жовтня 2015 року, 07 жовтня 2015 року, 08 жовтня 2015 року, 09 жовтня 2015 року, 12 жовтня 2015 року, 13 жовтня 2015 року, 15 жовтня 2015 року, 16 жовтня 2015 року, 19 жовтня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 21 жовтня 2015 року, 22 жовтня 2015 року, 23 жовтня 2015 року, 26 жовтня 2015 року, 27 жовтня 2015 року, 28 жовтня 2015 року, 29 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, складених комісією з працівників ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз», засвідчені факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

З акта від 09 жовтня 2015 року вбачається, що працівниками ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» здійснено відвідування місця проживання позивача з приводу відсутності її на робочому місці без поважних причин.

12 жовтня 2015 року ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» листом №443 повідомило ОСОБА_1 про відсутність її на робочому місці без поважних причин і запропоновано з`явитися на підприємство для надання письмових пояснень з цього приводу.

Наказом директора ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» від 30 жовтня 2015 року №179-к позивача звільнено з посади головного бухгалтера за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою та третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір - є угода, що укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права та обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Судами встановлено, що 01 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» був укладений трудовий контракт строком до 31 серпня 2016 року.

Пунктом 3.6 трудового контракту передбачено, що приймання та передача справ під час призначення та звільнення головного бухгалтера оформляється актом після перевірки аудитом стану бухгалтерського обліку та достовірності звітних даних.

Зміна умов контракту, його продовження та припинення можливе за згодою сторін у будь-який час, згідно КЗпП України та відповідно пункту 3.6 (пункт 11.1 контракту).

Пунктом 11.3 контракту також передбачено, що він підлягає розірванню достроково за ініціативою працівника у випадках його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушенням керівництвом підприємства законодавства про працю або цього контракту, інших поважних причин згідно КЗпП України.

Таким чином, уклавши 01 липня 2013 року трудовий контракт, сторони встановили умови дострокового його розірвання як з ініціативи працівника так і підприємства.

ОСОБА_1 , подавши заяву про звільнення з посади головного бухгалтера, яка згідно резолюції керівництва відповідача підлягає задоволенню після передачі справ згідно з пунктом 3.6 контракту, у встановленому порядку справи не передала, підсумки звітного періоду не підвела та залишила справи у незавершеному стані, що свідчить про ухилення позивача від виконання умов трудового контракту щодо його дострокового розірвання.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач працювала у ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» не за безстроковим трудовим договором, а за контрактом, порядок розірвання якого суттєво відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін і, в цьому випадку власного бажання працівника для розірвання трудового контракту недостатньо, для цього необхідні або згода сторін, або додаткові підстави, передбачені частиною першою статті 38 та частиною першою статті 39 КЗпП України.

Позивач жодних додаткових підстав для дострокового розірвання строкового трудового договору не зазначила. Згоди сторін про звільнення позивача з 14 вересня 2015 року сторонами також не було досягнуто, про що свідчить резолюція керівника від 14 вересня 2015 року на заяві про звільнення: «звільнити після передачі справ згідно з пунктом 3.6 контракту від 01 липня 2013 року».

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в оскарженій частині, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленою у справі постановою апеляційного суду. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко