Справа № 289/1391/20

Номер провадження 2/289/708/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020         м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Мельника О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місце знаходження / місце проживання: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094) до  ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання:  АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позову банк зазначив, що 26.07.2018 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (з 14.06.2018 року - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останньому надано банківські послуги та встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку", зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 15.06.2020 року заборгованість перед позивачем становить 17651,60 грн., з яких 14098,02 грн. тіло кредиту, 3553,58 грн. відсотки за користування кредитом.

Представник позивача подав заяву в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом спосіб. Своїм правом на подання відзиву не скористався. Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подавав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2018 сторони уклали  кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій   ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які розміщені на офіційному сайті банку, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг.

В підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26.07.2018 не зазначені ні сума наданого кредиту, не зазначено узгоджений розмір кредитного ліміту, не визначено тариф обслуговування кредитної карти, процентна ставка, відсутні умови договору про нарахування комісії та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за процентами обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов сприймав відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою, як споживачем банківських послуг.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої  статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі фактично отриманих ним кошти в межах кредитного ліміту.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові 27 серпня 2020 року від у справі № 188/1815/17.

Згідно, виписки операцій по картковому рахунку ОСОБА_1 за весь час користування наданою банком кредитною карткою використав коштів на суму 26871,07 грн., що становить загальну суму боргу по отриманим кредитним коштам. Кошти використовувались в межах встановленого банком кредитного ліміту.

В той же час за період користування отриманою кредитною картою відповідач повернув банку отримані кредитні кошти на суму 25751,39 грн.

Однак, банком, без наявності належним чином укладеного із відповідачем договору, здійснювалось списання з кредитного карткового рахунку відсотків за користування кредитним лімітом, що покладено в основу розрахунку поданого до позовної заяви і суперечить вимогам закону та призвело до збільшення тіла кредиту.

Таким чином суд вважає доведеним отримання коштів відповідачем та не повернення їх банку в розмірі 1119,68 грн. і позивач не довів зворотнього.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нараховані позивачем 14098,02 грн. заборгованості по тілу кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 257, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 530, 1050- 10561 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок  № НОМЕР_2  (для погашення заборгованості та судових витрат) МФО № 305299 – 1119 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) гривень 68 копійок заборгованості за кредитним договором б/н від 26.07.2018 року та сплачений судовий збір по справі у розмірі 132,4 грн., а всього 1252 (одна тисяча двісті п`ятдесят дві) гривні, 08 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О. В. Мельник