17.12.2020 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/785/20

Провадження № 2/533/233/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 грудня 2020 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П., за участю секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.02.2019 у розмірі 15477,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 13.02.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та   ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору банком було відкрито кредитний рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих карток зазначено у довідці про отримання картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13500,00 грн, що, підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором      не виконував, унаслідок чого станом   на 14.06.2020 утворилась заборгованість у розмірі 15477,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13976,25 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 1501,15 грн.

Ураховуючи викладене АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 21.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 26.11.2020. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Протокольною ухвалою суду від 26.11.2020 відкладено судовий розгляд справи для повторного виклику сторін, призначено судове засідання на 17.12.2020 о 13.00 год.

У судове засідання 17.12.2020 сторони не з`явилися повторно, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У поданому до суду клопотанні позивач просив розглянути справу без участі представника позивача та просив задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, та судом було вжито всі заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 13.02.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 17).

До позовної заяви позивачем надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які підпису відповідача не містять ( а.с. 20, 21 - 62).

Згідно довідки без реквізитів (вих. №, дата відсутні) відповідачу було видано 13.02.2019 кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до 06/22 (а.с. 15).

Згідно довідки (без реквізитів) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), кредитний ліміт, встановлений 13.02.2019 (300,00) декілька разів змінювався, а саме: 13.02.2019 – кредитний ліміт збільшено до 13500,00 грн;  05.03.2020 – кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Отже найбільший кредитний ліміт, який був встановлений позивачем на картковий рахунок відповідача за весь період кредитування складав 13500,00 грн., та який остаточно було зменшено до 0,00 грн 05.03.2020. Встановлення ліміту кредитування саме в такому розмірі, а не іншому, підтверджує й сам позивач по тексту своєї позовної заяви, зазначаючи, що кредитний ліміт збільшувався ним до 13500,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 14.06.2020 утворилася заборгованість в сумі 15477,40 грн, яка складається з: 13976,25 грн - заборгованості за тілом кредиту; 1501,15 грн - заборгованості за простроченими відсотками.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за договором б/н станом на 16.06.2020 (а.с. 72-73) за період з 13.02.2019 по 15.06.2020.

Виписка банку згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, мають статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Разом з тим матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження збільшення (встановлення) кредитного ліміту за картковому рахунку відповідача до 13976,25 грн.

Отже пред`явлена позивачем до стягнення заборгованість за тілом кредиту (13976,25 грн) перевищує кредитний ліміт, який був встановлений на картковий рахунок відповідача (13500,00 грн), та в межах якого відповідач мав право та можливість використовувати кредитні кошти. Доказів несанкціонованого перевищення відповідачем ліміту кредитування позивач до суду не надав. Доказів збільшення розміру кредитного ліміту до 13976,25 грн позивач також не надав. Тобто доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 13976,25 грн не ґрунтуються на матеріалах справи. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 16) таких доказів не містить.

Крім того, з розрахунку позивача, наданого на обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості, вбачається, що позивач на суму нарахованих щомісяця процентів за користування кредитними коштами, що не були погашені відповідачем, збільшував заборгованість за тілом кредиту, тобто фактично штучно збільшував кредитну заборгованість відповідача за рахунок нарахованих процентів у попередніх періодах. Так, розрахунок заборгованості за договором (а.с. 13-14 ) містить графу «відсотки погашені за рахунок кредиту»), що свідчить про те, що заборгованість за тілом кредиту, яку позивач пред`явив до стягнення, складається не тільки з коштів, які безпосередньо відповідач отримав у кредит шляхом витрачання коштів у межах встановленого йому кредитного ліміту, а й за рахунок самостійного збільшення позивачем заборгованості за кредитом за рахунок погашення процентів за користування кредитом за рахунок кредитних коштів. Також з виписки за договором, наданої позивачем, вбачається, що позивач неодноразово здійснював «списання відсотків за використання кредитного ліміту, за вавкою 3.5 відсотка…» та на суму списання автоматично збільшував від`ємний «залишок після операції». Цим позивач самостійно на власний розсуд допустив штучне збільшення заборгованості за кредитом відповідача поза межами кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок позичальника.

З виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості.

У той же час, заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів. Такий висновок викладено в постанові Полтавського апеляційного суду від 13.01.2020 у справі № 544/1257/19.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним позивачем розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів у межах кредитного ліміту, встановленого на його банківську картку, що підтверджується банківською випискою за договором та довідкою про зміну умов кредитування. Позивачем же, на думку суду, не доведено правомірність та підставність вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з перевищенням встановленого кредитного ліміту. Отже вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає частковому задоволенню у межах встановленого позивачем кредитного ліміту – 13500,00 грн. Вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 476,25 грн (13976,25 – 13500,00 = 476,25) є необґрунтованою позивачем, не підтвердженою належними доказами, оскільки утворилася не за рахунок прямого кредитування позичальника (відповідача), а за рахунок збільшення заборгованості за кредитом за рахунок нарахованих та списаних позивачем процентів за користування кредитом, тому суд у цій частині вимог позивачеві відмовляє за безпідставністю.

Оцінюючи розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, додав до позовної заяви документ (а.с. 18-19), у якому викладено за розділами: 1. «Інформація та контактні дані кредитодавця», 3. «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача», 4. «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача», 5. «Порядок повернення кредиту», 6. «Додаткова інформація», 7. Інші важливі правові аспекти». Доданий позивачем документ, який містить основі умови кредитування, містить підпис споживача в особі ОСОБА_1 та дату підпису 13.02.2019. Отже суд вважає, що основні умови кредитного договору були погоджені між сторонами у встановленому законом порядку.

З наведеної позивачем інформації щодо умов кредитування (а.с. 18 - 19) вбачається, що відповідач погодився, що сума ліміту кредиту буде складати до 50 000,00 грн (картка «Універсальна») або до 75000,00 грн (картка «Універсальна ГОЛД»); строк кредитування – 240 місяців, спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка за межами пільгового періоду – 43,2 % річних (картка «Універсальна») або 42 % річних (картка «Універсальна ГОЛД»); процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту – 86, 4 % (картка «Універсальна») або 84  % (картка «Універсальна ГОЛД»).

З розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, вбачається, що для нарахування процентів за користування кредитом, позивачем застосовувалися ставка 42 % річних (на строкову заборгованість) та 84 % річних (на прострочену заборгованість за кредитом), що відповідає умовам кредитування, що були погодженні між сторонами та підписані сторонами кредитного договору. Оскільки відповідач своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, то позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 1501,15 грн суд задовольняє, оскільки вважає їх обґрунтованими та доведеними.

При цьому, суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року), № 188/1815/17(постанова від 27.08.2020), № 378/305/18 (постанова від 23.07.2020), відповідно до яких витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 13500,00 грн, за процентами за користування кредитом – у сумі 1501,15 грн, а загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, - 15001,15 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, у загальній сумі 15001,15 грн, тобто 96,92 % від ціни позову, то з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2037,26 грн (2102,00 х 96,92 % = 2037,26).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 13.02.2019 у розмірі 15001,15  гривень станом на 14.06.2020, у тому числі: 13500,00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 1501,15 гривень – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 476,25 грн. (заборгованість за тілом кредиту) - відмовити.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь акціонерного  товариства комерційний банк "ПриватБанк" 2037,26  гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний код 14360570),

Відповідач:   ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Повне рішення складено 17.12.2020

Суддя                                                                                                                            В.П. Козир