ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 905/591/20

Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №905/591/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код: 00191158)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., місто Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код: 40150216)

Про стягнення 870 456, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у 2019 році, у розмірі 870 456, 00 грн.

Господарський суд Донецької області 02.04.2020 ухвалив передати матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

18.08.2020 матеріали справи № 905/591/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Позивні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині дотримання встановлених строків доставки вантажу, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 870456, 00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу).

31.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали.

09.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивачем усунуто недоліки встановлені ухвалою суду від 31.08.2020.

11.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №905/591/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно, суд запропонував відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

13.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, разом із заявою зменшення розміру штрафу до 5 % від суми позову, що становить 43 522, 80 грн. від 870 456, 00 грн. заявлених позивачем, окрім того у відзиві відповідач вважає, що позивачем не доведено понесення збитків, а Статут Залізниць передбачає лише застосування штрафних санкцій.

27.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає необґрунтованою заяву відповідача щодо зменшення розміру штрафу до 5 % та безпідставність доводів у відзиві в частині відсутності збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч.8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено залізничним накладними, що наявні в матеріалах справи впродовж жовтня 2019 року АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (надалі також - відповідач) здійснило доставку вантажу (сировини для металургійного виробництва) на адресу ПРАТ «МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «АЗОВСТАЛЬ» (надалі також - позивач, ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ»).

Позивач стверджує, що за всіма наявними в матеріалах справи залізничними накладними, відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується календарними штемпелями у відповідних графах залізничних накладних.

У зв`язку з чим, позивачем, у відповідності до Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, було нараховано штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 870 456, 00 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

З поданого відповідачем відзиву вбачається, що відповідач визнає факт несвоєчасної доставки вантажів впродовж жовтня 2019 року, при цьому подаючи заяву про зменшення суми штрафу просить суд зменшити розмір штрафу до 5 % від обґрунтованої суми позову, та що становить 43 522, 80 грн, таким чином застосувавши право суду, передбачене ст. 233 ГК України, оскільки, штраф, у розмірі заявленому позивачем є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, а збитковість відповідача підтверджується поданими звітами про фінансові результати за 2019 рік та за 1-е півріччя 2020 року. Так, за 2019 рік збитки відповідача становлять 832 405, 00 грн, а за 1-е півріччя 2020 збитки становлять 1 019 688, 00 грн.

Окрім того, відповідач зазначає, що затримка доставки вантажу, зумовлена розташуванням частини залізничної мережі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на непідконтрольній Україні території, що спричиняє використання лише одного сполучення з містом Маріуполь - між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що викладені у відзиві заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки економічна ситуація в країна в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, а отже наявність збитковості не є винятковою обставиною, що є підставою для зменшення розміру штрафу, одночасно позивач стверджує, що несвоєчасна доставка вантажу призводить до затримки виробничого процесу, що впливає на виконання позивачем обов`язків перед третіми особами, у зв`язку з чим позивач має сплачувати штрафні санкції за невиконання умов договорів перед третіми особами в частині обсягів поставки. На підтвердження понесення таких збитків позивач вказує на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідних рішень. Втім, суд, проаналізувавши вказані позивачем рішення, вважає, що вони не мають преюдиційного значення в даній справі, оскільки в рішеннях не встановлено факту невиконання позивачем зобов`язань перед третіми особами впродовж жовтня-грудня 2019 року з вини відповідача по даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб договір перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, а відтак вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначає Закон України "Про залізничий транспорт".

Статтею 1 Закону України "Про залізничий транспорт" визначено, що залізниця -відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут).

У відповідності до п. 2 Статуту, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Згідно з п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом вище, впродовж січня, лютого 2020 відповідачем здійснено відправку вантажу: сировини для металургійного виробництва, на адресу ПРАТ «ММК ім. Ілліча» (вантажоодержувач, позивач по справі) залізничним транспортом.

Відповідно до п. 41 Статуту, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ___число ___місяць" (пункт 2.1. Правил).

Згідно п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами, підтверджується факт здійснення перевезення вантажу впродовж жовтня 2019, одержувачем якого визначено позивача, тобто ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», а також обставини поставки визнаються самими сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи залізничних накладних, вагони, які прямували до станції призначення вантажоодержувача доставлені після закінчення встановленого строку доставки навіть з урахуванням п. 2.9. Правил (відмітки про збільшення терміну доставки проставлені у графах 49). Про затримку вантажу свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу на залізничним накладним наявним в матеріалах справи.

Окрім того, зі змісту поданого відповідачем відзиву та долучених до нього документів, вбачається, що сам факт існування затримки доставки вантажу визнається і відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

У відповідності до п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Аналогічна позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012.

Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем здійснено перевезення та доставку вантажу до станції призначення позивача з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів та розрахунку нарахованого штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем з зв`язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, нараховано штраф у розмірі 870 456, 00 грн. Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, водночас, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 % від ціни позову та становить 43 522, 80 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За таких обставин, суд вказує, що зменшення суми штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, що відповідає приписам ст. 233 ГК України.

Крім того, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2017р. зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З вищенаведеного можливо зробити висновок, що суд, під час вирішення питання про зменшення неустойки за невиконання зобов`язань, повинен дослідити усі обставини виконання зобов`язання, врахувати при цьому інтереси кожної зі сторін та винятковість випадку порушення зобов`язання.

Відтак, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Так, позивач у відповіді на відзив зазначає, що понесені позивачем збитки підтверджуються обставинами встановленими рішеннями у справах згідно наведеного у відповіді переліку. Одночасно, суд дійшов висновку, що рішення по вказаним позивачем справах не доводять факту невиконання позивачем зобов`язань перед третіми особами саме у зв`язку з несвоєчасною доставкою вантажу відповідачем, що стало наслідком сплати позивачем штрафних санкцій. Таким чином, позивач не доводить поданими доказами понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок затримки поставки товару відповідачем.

Також позивач не надав доказів свого фінансового становища, що не дає змоги суду об`єктивно оцінити настання негативних наслідків для позивача, пов`язаних із невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки та порівняти майновий стан сторін.

Натомість, подані відповідачем докази на підтвердження майнового становища (звіти про фінансові результати) доводять, що збитковість відповідача в 2019 році становить 832 405, 00 грн., а в першому півріччі 2020 року - 1 019 688, 00 грн.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Крім того, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених законом відсотків (зокрема, штрафу), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним в силу збитковості підприємства-божника. У таких випадках не визнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За висновками суду, представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази є більш вірогідними та свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що дають суду право зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заявлена до стягнення позивачем сума штрафу є не співрозмірна з порушенням відповідача, його становищем та суспільно-політичними подіями, що відбуваються на території України (проведення АТО і втрата контролю над частиною території Сходу України), що не може не позначатися на діяльності РФ "ДОнецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Окрім того, позивач не доводить суду належними доказами понесення ним жодних майнових витрат (збитків) саме у зв`язку із діями відповідача.

Згідно приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, на переконання суду, стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, що буде для нього посильна з урахуванням збитковості підприємства в 2019 та 2020 роках - є більш ефективним захистом порушених прав позивача, оскільки, стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, що є явно неспівмірною з майновим станом відповідача та збитками заподіяних позивачеві діями відповідача (факт відсутності яких судом вище встановлений) не сприяють виконанню завдань господарського судочинства, а у випадку постановлення такого рішення взагалі може мати наслідком не можливість його виконання, окрім того, відповідач визнає факт неналежного виконання зобов`язань та жодним чином не заперечує бажання його сплатити.

За таких обставин, враховуючи очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми санкції у вигляді штрафу з реальним майновим становищем відповідача, та понесених позивачем майнових втрат, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає справедливим обмежити розмір штрафу та задовольнити заяву відповідача про зменшення суми штрафу до 5 % частково, та приходить до висновку про зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% відстотків.

З урахуванянм зменшення суми штрафу на 50% суд вирішив стягнути з відповідача 435228,00 грн. штрафу.

Разом з тим, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 434, 06 грн, суд констатує наступне:

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Матеріалами справи, а саме: Договором №180329/АЗСТ від 29.03.2018, Додатковою угодою №114 від 18.03.2020 до Договору №180329/АЗСТ від 29.03.2018, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг на суму 13 434, 06 грн. від 21.05.2020, Розрахунком розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг від 21.05.2020 та платіжним дорученням № 321 від 21.05.2020 на суму 13 434, 06 грн. - підтверджено обсяг та вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, що заявлений позивачем.

Отже, судові витрати в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 434, 06 грн. є обґрунтованими та такими, що покладаються на відповідача.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено частково через зменшення розміру штрафних санкцій, що є правом суду, а не через необґрунтовану позицію позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 870 456, 00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл.., місто Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код: 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код: 00191158) 435228 (чотириста тридцять п`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 00 грн. - штрафу, 13 434 (тринадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 06 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, а також 13056(тринадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 84 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 435228грн. штрафу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких