18.12.2020 Єдиний унікальний номер 205/8540/20

Провадження № 2/205/2972/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Далакян Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 18 липня 2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного шлюбу у сторін народилися діти: син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачкою. Сімейні відносини між ними припинені з травня 2020 року. На цей час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинені. Вважає їх подальше спільне життя та збереження сім`ї неможливим. Спір про поділ майна відсутній. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з цим позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між сторонами.

Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Від відповідача надійшла заява в якій він визнав позовні вимоги, просив позов задовольнити та проводити розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 18 липня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 292 (а. с. 7).

Від подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим відділом запису актів громадського стану Туапсинського району управління запису актів громадського стану Краснодарського краю, про що зроблено відповідний актовий запис № 978, та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 853 (а.с. 8-9).

Шлюбні відносини між сторонами припинені з 01 червня 2020 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами сторін (а. с. 17,18).

Подружжя спільного господарства не ведуть, мають бажання розірвати шлюб, при цьому суд враховує позицію відповідача, який в межах розгляду цієї справи визнав позов, не заперечує факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям.

З урахуванням вказаних позивачем обставин, судом встановлено, що збереження шлюбу між сторонами буде суперечити інтересам сторін, що має істотне значення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Сторони категорично наполягають на розірванні шлюбу, що говорить про їх стійке волевиявлення на припинення сімейних відносин.

Таким чином, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Приймаючи до уваги згоду відповідача на розірвання шлюбу і відсутність згоди сторін на примирення, суд вважає що причини, що спонукають сторони наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка бажає після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки не підтримує, на цей час разом не мешкає, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати, а позивачці після розірвання шлюбу надалі іменуватися прізвищем ОСОБА_6 (на її прохання), діти за згодою сторін продовжать мешкати з матір`ю, позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст. ст. 7, 110, 111, 112, 113, 115, 153, 157 СК України, ст. ст. 4, 5, 13, 18, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 липня 2009 року у Кіровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 292, у якому є двоє дітей - розірвати.

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу надалі іменуватися прізвищем - ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_5 ) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Ленінський районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.П. Терещенко