Справа № 740/5429/20

Провадження № 2/740/1643/20

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

18 грудня 2020 року м.Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

встановив:

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

       Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі позову судовий збір не сплачено.

Підставою звільнення від сплати судового збору позивач зазначила ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та інших вимог, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII з пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» виключено слова «за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин».

В позовній заяві позивач просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не включається до фонду оплати праці підприємства і не є заробітною платою в розумінні оплати праці за відпрацьований час або норму виробництва, тобто відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 01.01.2019 року № 2628-VIII) позивач звільнений від сплати судового збору лише щодо позовних вимог про стягнення збереженої заробітної плати.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформульовано висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюються на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права , враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 гривень.

Тобто, позивач, звертаючись до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, мала сплатити судовий збір в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 840,80 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10000 грн моральної шкоди, таким чином, за вказані вимоги позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 1681, 60 (840,80+840,80) грн та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

За таких обставин, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для виправлення вищевказаних недоліків.

       Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди залишити без руху, про що повідомити позивача і надати їй строк для виправлення викладених в мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі усунення недоліків у встановлений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

           Суддя                        І.М. Карпусь